|
Десь тижні два тому отримав від шефа USAID в Києві листа, в якому йшлося про те, що при Марчуку створено комісію, яка збирається взяти під контроль неурядові організації і що після переговорів марчуківці відступилися від свого наміру брати неурядові організації під свою безпосередню опіку. Безумовно, в діяльності додної іноземної чи міжнародної організації на території України не повинно бути для влади секретів. Але якщо подивитися на Білорусію, в якій НУО залишилися чи не останнім прихистком опозиції, то можні говорити про те, що кучмісти вирішили остаточно позакручувати гайки опозиції в Україні.м. Київ, 20 лютого 2001 року Олег
СОСКІН,
директор Інституту трансформації суспільства
Сьогодні в Україні відбувається безпрецедентне загострення соціально-політичної ситуації. Правлячий режим розпочав нову фазу наступу на демократію. Наслідуючи методи білоруського диктаторського режиму та його керівника О. Лукашенка, Л. Кучма видав Розпорядження про Комісію з перевірки використання міжнародної технічної допомоги (№361/2000-рп від 30 листопада 2000 року). Цей документ став формальним приводом для тотального наступу на третій сектор в Україні, основними суб’єктами якого є недержавні організації (НДО).
Згідно з Розпорядженням головою Комісії з перевірки використання міжнародної технічної допомоги призначено Є. Марчука, секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Список членів Комісії затверджений паном В. Литвином, главою такого антиконституційного органу, як Адміністрація Президента України (див. додаток).
Розпорядження, що вийшло з АП, стало підставою для адміністративно-бюрократичної машини розпочати розправу з НДО під різними формальними приводами. Провідні недержавні організації, які мають власну незалежну позицію або знаходяться в опозиції до чинного режиму, зазнають тиску. Права НДО ущемлюються з боку Ради національної безпеки і оборони України (нинішній голова — Л. Кучма), Служби безпеки України (нинішній голова — В. Радченко), Державної податкової адміністрації України (голова — М. Азаров) та Адміністрації Президента (голова — В. Литвин).
Як і передбачалося, напад на осередки демократії відбувається за допомогою економічних методів терору. Головною зброєю, яка застосовується для цього правлячим режимом, є податкові органи. Можна стверджувати, що в країні нібито спеціально створене таке правове середовище, яке дозволяє придушити будь-яке неугодне НДО.
Правова пастка, яка тримає неприбуткові організації в лещатах, полягає в тому, що в державі дотепер законодавчо не врегульовані принципи організації та діяльності суб’єктів третього сектору. На сьогодні відсутній системний закон, який би регламентував основні засади функціонування НДО. Замість того щоб допомогти недержавним непідприємницьким організаціям визначити свій статус, державні органи влади фактично свідомо знищують їх. Президентське оточення, не підтримуючи розвиток непідприємницьких організацій і проходження через ВР України Закону України “Про непідприємницькі організації”, не знайшло нічого кращого ніж розпочати їх тотальну перевірку. На жаль, такому розвитку подій сприяла і позиція Верховної Ради.
Так, 19 жовтня 2000 р. Верховною Радою України було прийнято у першому читані Закон “Про непідприємницькі організації”, який був підготовлений народними депутатами України Матвієнком А. С., Омельченком Г. О., Єрмаком А. В. Відповідальним за підготовку цього законопроекту був Комітет ВР України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестиції (голова — О. О. Костусєв). Однак, аналіз цього варіанту Закону викликав серйозні зауваження з боку НДО до низки його статей та пунктів (зокрема, Інститут трансформації суспільства підготував та направив до ВРУ грунтовний аналітичний коментар цього законопроекту). Набуття чинності Закону у запропонованій редакції може спричинити параліч третього сектору в Україні. Замість того щоб займатися своєю діяльністю згідно зі статутними цілями, десятки тисяч НДО марнуватимуть час та витрачатимуть гроші на реєстрацію та перереєстрацію. Неприпустимим є закріплення на законодавчому рівні втручання в діяльність непідприємницьких організацій з бо
ку державних органів. А це прямий шлях до бюрократичного свавілля та деструктивного впливу державних структур на НДО з метою поставити їх під суцільний контроль і зробити маріонетками правлячих кланів. Готуючи цей Закон, його розробники мали б постійно пам’ятати, що головними принципами діяльності НДО та інших самоврядних організацій є їх незалежність та непідпорядкованість державному сектору, захист інтересів громадян на противагу бюрократичним утискам з боку державної машини.
Ми вважаємо, що модель системного, репресивного тиску на НДО розроблена представниками державно-монопольних і кланово-корпоративних структур, які сьогодні зосереджені навколо Президента і відвертають Україну від шляху демократичних реформ. Ця модель є складовою більш широкого плану правлячого режиму бандократії по встановленню в Україні тоталітарної форми правління на чолі з комуно-фашистським диктатором. Саме тому заблоковано прийняття основних законів, що визначають розвиток демократичного суспільства — Закону про політичні партії України, Закону про вибори народних депутатів України (в основу якого закладений принцип пропорційності), Закону про непідприємницькі організації тощо.
З огляду на критичну ситуацію, в якій опинився третій сектор нашої країни, недержавним організаціям потрібно об’єднати свої зусилля та скерувати діяльність у протистоянні репресивній державній машині. Пропонуємо зробити наступні кроки у цьому напрямі:
По-перше, сформулювати єдину позицію та розробити план дій щодо захисту прав недержавних організацій в Україні.
По-друге, розпочати серію круглих столів по обговоренню Закону “Про непідприємницькі організації” з метою суттєвого покращення його змісту. Залучати до обговорення народних депутатів України.
По-третє, звернутися до західних донорів з пропозицією виділити спеціальні гранти для підтримки провідних українських НДО.
По-четверте, організувати та провести зустріч представників посольств західних країн, крупних донорів та провідних НДО України для обговорення ситуації, яка склалася в державі щодо утисків демократії та наступу на права і свободи громадянського суспільства.
По-п’яте, звернутися до народних депутатів України, що дотримуються державницько-демократичних поглядів, з пропозицією представляти у Верховній Раді України інтереси українських НДО як основних виразників демократичних свобод та однієї з головних рушійних сил громадянського суспільства в нашій країні.
По-шосте, сприяти наданню системної підтримки тим НДО, які зазнають постійних економічних та політичних утисків з боку державних структур.
Інститут трансформації суспільства звертається до всіх недержавних аналітичних, інформаційних центрів, науково-дослідних інститутів, мозкових центрів, благодійних та громадських організацій, які опинилися в “групі ризику” і можуть бути розчавлені правлячою державною комуно-фашистською машиною, об’єднатися у боротьбі за свої права. Не допустимо відновлення радянсько-комуністичного тоталітарного режиму та створення аналітично-інформаційного вакууму в Україні!
З повагою
Олег Соскін,
директор Інституту трансформації суспільства,
доктор економіки
|
