|
"Людина завжди цікавилася трьома речами - по-перше, своїм калом, по-друге, питками та казнями, і уродами. Дайте їй все це, і вона буде ощущать, що живе не напрасно"
Лесь Подерв'янський Samvydav.Net
"Ану, вдар мене зі всієї сили. Давай, давай, удар. Що ти за пацан, якщо ти ніколи не був у бійці?!"
Тайлер Дерден, "Бійцівський клуб"
Люди з давніх давен били один одному пики просто так, аби вивільнити зайву енергію. Але одна справа битися самому, а зовсім інша - спостерігати, як б'ється хтось інший. Як казав Джером К. Джером: "Я люблю роботу, вона мене заворожує. Я можу годинами сидіти та дивитися, як хтось працює".
І от саме тоді, коли люди стали битися не просто так (можливо, це сталося під час відомих процесів у доісторичному суспільстві, які так гарно змалював Дим - див. статтю "Полювання на мамонта наодинці"), а задля розваги інших (ну і там "себе показати, удаль молодєцкую"), з'явився один із найважливіших інститутів суспільства сьогодення - спортивне шоу.
До шоу, або ж до видовищних розваг загалом, можна віднести багато речей - як спортивних, так і ні. Але останні дослідження компанії AGB-Ukraine (а вони вимірюють рейтинги телебачення) показали, що саме спортивні програми стоять на перших місцях глядацьких симпатій, а от по окупності витрат на рекламу в цих програмах - перевершують всіх. Причому не тільки в Україні. Виявлено загальносвітову тенденцію, що спортивні програми найбільш вигідні з точки зору розміщення реклами. А відповідно, і найкращий інструмент для маніпуляції суспільством.
Але такої масованої атаки на свідомість споживача (на грані порушення законодавства), як під час прямої трансляції бою Кличка з Джеферсоном, я не бачив давно. Розрахунок був дуже точний - рідко коли доводиться побачити в прямому ефірі одну із останніх "національних гордостей" - причому, він ще має начистити "рєпу" якомусь американському вишибалі. Я не прихильник боксу, але із великою цікавістю дивився передачу (саме вона й спонукала мене написати цю статтю).
Шкода лишень, що Кличко-молодший відправив у технічний нокаут спротивника вже у другому раунді - не дав насолодитися видовищем (а ведучим - ще більше прорекламувати "напіток торговой маркі Нєміров".
Але менше з тим. Вступна частина з виходом Володимира на ринг - під спів якогось кастрата на мотив "Ще не вмерла Україна" під оплески майже голих дівиць - біс із ним, бачили і більшу дурню.
РИТУАЛ
Дія, що здійснюється внаслідок своєї символічної важливості та спроможності викликати емоції у присутніх. Ці дії, як правило, чітко визначені групою; є також додаткові правило стосовно того, хто може виконувати ритуал, і коли ритуал слід виконувати. Ритуал може бути важливим для підтримки групових цінностей або посилення групових зв'язків. До прикладів ритуалів можна включити причастя, елементи весільної церемонії, або ж спів національного гімну перед спортивними заходами.
Можна поважати спроби німецького оператора піймати красивий ракурс "представника української нації" на міжнародній спортивній арені. Але не про це.
Щось таки в боксі є особливе, що відрізняє його від інших, і видовищних, і масових видів спорту.
Перші згадки про бокс зафіксовано у Середземноморському ареалі близько 1500 року до н.е. Греки зробили кулачний бій олімпійським видом спорту наприкінці 7 ст. до н.е. Грецькі боксери для безпеки обмотували долоні та передпліччя такими собі пасами із м'якої шкіри. Пізніше, у Давньому Римі, шкіряні "рукавиці" було замінено на цестус (спеціальний шкіряний пояс), укріплений залізними та свинцевими вставками. В результаті, гладіаторські боксерські бої, як правило, закінчувалися смертю одного із супротивників.
Античний "бокс" був дуже популярним шоу - про це свідчать навіть фігури боксерів, які можна побачити на вазах та кубках. Цікаво, що кубки у ті часи вручали переможеним бійцям (для заохочення).
Згідно з деякими переказами, започаткував кулачні бої міфічний герой Афін Тезей. Платон же вважав батьком кулачних боїв царя Амикуса - сина бога Посейдона та німфи Мелії. Амикус, як каже легенда, відрізнявся доволі неприємними манерами і не випускав зі свого царства жодного чужинця, попередньо не зустрівшися з ним у двобої.
Звісно, в Середні Віки люди не розівчилися тлумати одне одного та проломувати черепушки дурними кулаками, але як спорт бокс відродився в Англії на початку 18 ст. Засновником сучасного боксу історики називають Джеймса Фігга. Він відкрив "Амфітеатр Фігга" і почав там навчати всіх охочих мистецтву кулачного бою. Згодом він став чемпіоном Англії з боксу. Перші ж правила з'явилися також в Англії, 1865 року. В них обумовлювалися розміри рингу, тривалість раундів, вага рукавиць.
Загалом же, бокс приваблює людей (глядачів) з кількох причин.
1. По-перше, можна побачити, як два супротивники гамселять один одного кулаками (причому глядач розуміє, що хтось (або обидва) із супротивників може померти).
2. По-друге, це певний естетичний досвід, адже бокс - це таки мистецтво. Мистецтво жорстокості, але все ж мистецтво.
3. По-третє. Хоча бокс і шоу, боксери (хорощі боксери) не є акторами чи там шоуменами. Справжній бокс - це над-екзистенція. Ринг - це певний окреслений, умовно обмежений простір, і лише двоє людей, що виходять один проти одного. Акторством тут і не пахне. Так, на тебе дивиться публіка, але ти на публіку грати не можеш. Боксер має лише супротивника. І знає, що від його уваги та зосередження може залежати його життя. Боксер не може грати. Він може лише існувати в просторі рингу та свого супротивника. Справжній бій - це завжди момент суперіснування, коли людина повністю відчуває свою "екзистенцію". Це певна межа існування. А кому не захочеться бути свідком суперекзистенції двох людей?
До речі, Байрон, хоч і був кульгавий, любив займатися боксом. А вслід за ним це зайняття вподобали і сюрреалісти. Ну, вони взагалі полюбляли "існування на межі". Хтось навіть межу переступав.
Насамкінець, хочу сказати, що відомий психолог Ерік Еріксон виявив наступну фішку. У той час, як маленькі дівчатка граються з кубиками і вибудовують, як правило, "красиві інтер'єри та привабливі входи", хлопці схильні ставити кубики один на одного, будуючи якомога вищу "вежу", а потім дивитися, як ця вежа врешті падає. "Споглядання руїн", пише Еріксон, "це чоловіча спеціальність".
Гіпнотична привабливість та краса великого боксу - не в самому двобої, а у цьому всезагальному очікуванні руйнівного фіналу, і сподіванні: кубики піднімуться вверх на максимальну висоту, щоб потім ефектно вергнутись додолу.
|
