|
Український президент Леонід Кучма любить виставляти себе, як переконливу фігуру - мабуть, трохи безбарвного, але все ж лідера, який хотів би м'яко наблизити Україну економічно і політично до Заходу. Деякі люди повірили в цей образ: Україна була у великому фаворі в адміністрації Клінтона і третім за величиною реципієнтом допомоги США, після Ізраїлю і Єгипту.
Paul Quinn-Judge, Time
Ця репутація, яка зараз розчинилася в ствердженнях про вбивство, обмані під час виборів і серії записів розмов в кабінеті, які, судячи зі всього, характеризують Кучму, як головоріза, який брудно лається, оточеного жорсткими і улесливими помічниками. Країна - на грані відкритого конфлікту відтоді, як опоненти захопили вулиці з вимогою імпічменту Кучми, в той час як він грізно натякає на можливі силові заходи проти так званого опозиційного "фашизму".
Проте, минулого тижня Кучма спробував відновити баланс. У південному місті Дніпропетровську, подалі від демонстрантів столиці, він приймав російського президента Володимира Путіна на підкреслено теплій серії зустрічей, сигналізуючи про відновлення прихильності до свого східного сусіда. Путін явно уникав політики під час візиту, замість цього робив акцент на домовленостях по енергетиці і економічній кооперації. Невдовзі після зустрічі з Путіним, українські власті арештували Юлію Тимошенко, бізнес-магната, яка була віце-прем'єром і одного з головних лідерів опозиційних демонстрацій. Її затримали в зв'язку зі звинуваченнями в тому, що вона роздала біля 80 млн. доларів хабарів.
Жодна з сторін поки не в змозі була перехопити ініціативу, хоч обидві пророчать собі перемогу. "Кучма не хоче вживати силових заходів", - говорить опозиційний лідер Олександр Мороз, який впевнений в тому, що Президент залишить свою посаду вже на початку червня. Але риторика влади посилюється. У зверненні до народу минулого тижня Кучма звинуватив опозицію в "грі під лозунгами демократії, які ставлять під питання саме існування України, його територіальної цілісності й громадянського миру". Один з найближчих союзників президента, спікер парламенту Іван Плющ тим часом сказав TIME, що якщо опозиція відмовиться від заклику влади до діалогу, "ми будемо діяти згідно із законом".
Страшна історія про те, як Україна докотилася до такого безладдя, дуже коротка. Якось ввечері, в середині вересня 31-річний Інтернет-журналіст Георгій Гонгадзе, який спеціалізувався на розслідуваннях корупції, не повернувся додому. На початку листопада в лісі, неподалік від Києва, було знайдено тіло без голови, яке, напевно, належить журналістові. Через три тижні Мороз, лідер Соціалістичної партії, оприлюднив розшифровки записів, на яких як він говорить, записані розмови Кучми з його найближчими радниками.
Велика частина цих розмов спрямована проти Гонгадзе - власне без розмови про вбивство, але там чимало грубощів, цинізму і неперевершених непристойностей. "Віддайте його (Гонгадзе) чеченцям", - говорить голос, який ідентифікований, як голос Кучми. Інший голос, що приблизно належить міністру внутрішніх справ Юрію Кравченко, зло хвалиться, що у нього є спеціальна "бойова команда", орли, на яких можна покластися у будь-якій вимозі президента.
Оприлюднені Морозом записи були зроблені майором Мельниченко, який був членом служби безпеки президента, і зараз переховується десь в Європі. Так само як і більшості головних персонажів цієї історії, мотиви Мельниченко не зовсім зрозумілі - хоч він говорить, що почав діяти після того, як почув як Кучма і його помічники обговорювали антиконституційні дії. Від півтора до двох років, згідно з Морозом, Мельниченко записував розмови в президентському кабінеті, використовуючи цифровий магнітофон, схований під диваном.
Спочатку власті заперечували автентичність плівок, заявляючи, що в президентському кабінеті ніхто не може підслухувати. Але на початку цього місяця офіційні особи спростували самі себе. Генеральний прокурор Михайло Потебенько, вірний слуга президента, припустив, що голоси на записах були реальними, але стверджує, що таких розмов не було: записи були скомпільовані, заявив він, з окремих слів і фрагментів. Відразу після цього припущення Потебенько поїхав на тривалу поправку здоров'я. Деякі російські офіційні представники, так само як і підозрілі українські націоналісти, відчувають, що ця криза дозволяє Росії відновити її колишній вплив на Україну.
Але Кремль уникає робити які-небудь заяви, які можна було б розцінити, як публічну підтримку Кучми. Така їх обережність говорить про те, що вони менш оптимістичні щодо майбутнього президента, ніж уявляє собі Кучма.
|
