|
Виявляється, у ЦРУ працюють не тільки графи Монтекрісто, здатні в дусі старовинних авантюрних романів копати підземні ходи під радянськими посольствами. У згуртованих лавах цієї могутньої організації є місце і для сучасніших типів, які вважають за краще перелопачувати купи чужої кореспонденції і прослуховувати переговори. І найбільш продвинутих, які хочуть перекласти цю потрібну роботу на широкі залізні плечі комп'ютерів, у ЦРУ особливо викохують і пестять. Так-так, звісно, це тільки для "відстеження незаконних валютних операцій" та "спостереження за торговцями наркотиками". Андрій
ПАСХАЛОВ
Атож. Так вам ФБР і дозволило сувати пустотливі ручечки у свою законну вотчину! Отже, рицарі плащу й кинджалу, давайте без зайвої скромності визнаємо — нові технології вам потрібні для виконання старих задач. Тобто — шпигунських.
У світі інформаційних технологій та вільної преси ретельно законспіровані резиденти із агентурними мережами, "кроти" та "двійники" у ворожій контррозвідці приносять набагато менше користі (а коштують набагато дорожче), аніж одна-єдина розумна людина, яка тихесенько читає газети найімовірнішого противника, роблячи помітки у блокнотику. Те, заради чого раніше доводилося викладати бажаючим продати батьківщину говорунам чималу копійчину — інформацію — газетярі із радістю роздзвонюють по всьому світові. Причому абсолютно безкоштовно. Звичайно, з газет можна дізнатися не все і не завжди, та й журналістам також не в усіх усюдах раді.
Зате вже зв'язок знає все. Адже недаремно у військовий час однією з найперших задач є вивід з ладу комунікацій зв'язку противника. Звісно, військові канали шифруються, та й не дуже вже їх і прослухаєш... Зате цивільні — скільки завгодно, а інформації з них можна витягнути не менше. Телефонує, скажімо, прапорщик до себе додому — повідомити дружині (у суворій відповідності до вимог секретності), що в нього "все гаразд". А ми його по голосу пізнали, звідки він телефонував — з'ясували. І бадьоро рапортуємо начальству, що Н-ський танковий полк, в якому наш сімейний товариш служить комірником, переведено до такого-то міста. Пізнали п'ятьох прапорщиків і одного лейтенанта — можемо рапортувати про велике пересування військ. Краса! І ніякої тобі мороки із розгадуванням шифрів й усілякої подібної дурні.
А селянські хитрощі на кшталт перейменування танків у "праски" а снарядів в "огірки" за допомогою програм семантичного аналізу текстів (запатентованих, до речі, наприкінці сімдесятих) можна викривати "на льоту". Так що радіообмін можна прослуховувати із користю — і, завважте, повністю автоматизовано.
Прослуховуванням займається не таке собі що-за-сімома-печатками- абсолютно-таємно-лежить, а програма (точніше, програмний комплекс) OASIS, яка виглядає цілком невинно. Ця програма здатна із високою точністю розпізнавати мови й голоси та видавати докладний роздрук розмови. Причому із розбиттям на репліки. При наявності еталона голосу в бібліотеці програма пізнає його та підставляє у роздруки замість безликих "чоловік 1" або "жінка 2" щось на кшталт "У. Бен-Ладен" або "М. Левінські".
З електронною поштою і зовсім немає турбот — її навіть розпізнавати не треба, проганяй собі через аналізатори та шукай компромат. Причому компромат треба шукати абсолютно на всіх — знадобиться через пару років придавити вахтера Васю Пупкіна, щоб він не помітив у портмоне чергового пана Поупа якої-небудь абсолютно секретної ракети або (спаси Господи!) ядерної боєголовки. А у нас в запасі є листи, які Вася надсилав своїй коханці, яка виїхала на ПМП до Ізраїлю (або ще краще — своєму коханцеві). Він був сіпатися — мовляв, "я зараз охорону покличу", а ми йому раз — роздруківку під ніс! Й усе — вже ніхто нікуди не йде...
Тільки ось як визначити, чи не дала програма евристичного або контекстного пошуку збій і чи не видала помилкову тривогу, зустрівши у невинному листі що-небудь підозріле? Для цього потрібно цей лист прочитати. А як це зробити бідному ЦРУшнику, якщо листа написано українською? Тут на допомогу приходить система FLUENT — вона чудово переводить на англійську з корейської, російської, української, португальської та інших мов.
Такі ось, друзі мої, технології. Причому вже абсолютно не секретні — ЦРУшники самі про них розповіли. Із вказівкою назв, технічних характеристик, фірм-виробників тощо. Демократична країна — от вони нікого і не бояться. І не соромляться. Ось, мовляв, як ми національні інтереси захищаємо! "Шпигуни і наркотики не пройдуть! Вдаримо системами прослуховування по міжнародному тероризму та контрабанді! Ура, панове!" А американські платники податків їм вірять. Господи, до чого ж наївні люди — зовсім як ми з вами!
|
