|
Працівники німецької служби розвідки налагоджували стосунки з промисловим сектором. Підготував
Вім де Притер. Журнал
"Стандарт" (Бельгія)
Брюсель—Агент німецької служби розвідки стояв у витоків створення декількох компаній-розробників мовних технологій Language Development Companies (LDC's), інтригуючих своєю діяльністю компаній-сателітів, що згрупувались навколо ведучої компанії Лерноут і Госпі - Lernout & Hauspie (L&H). Така організаційна система компаній-мовників на зорі розгортання їх діяльності працювала з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, але згодом повалилась як хатка з карт.
Останні опубліковані дані внутрішнього авдиту L&H внесли більше ясності в систему взаємовідносин між 30 новоутвореними навколо L&H підприємствами, серед яких нараховується і декілька бельгійських LDC-підприємств. Як стало відомо, ці компанії були створені не без допомоги “дружніх” партнерів L&H і при цьому збільшили прибуток цього підприємства з мовних технологій, придбавши у нього десятків з декілька ліцензій. За спиною LDC-компаній з поміж інших ховається постать страхової компанії Mercator & Noordstar, в той же час загадковий ліванський фінансист Гароут Хачатурян забезпечує підприємства грошима.
Багато питань все ж залишається без відповідей. І одне з них – чому LDC-компанії вирішили займатися розробками мовних технологій для таких мало цікавих з комерційної точки зору мов, як хінді, фарсі (персидська) або турецька.
Як стало відомо з проінформованих джерел, запит на ці мови поступив від Bundesnachrichtendienst (BND), німецької служби безпеки. Всередині BND існує підрозділ, який відповідає за мовні технології, на які покладаються великі надії в міжнародній боротьбі, наприклад, з тероризмом та організованою злочинністю.
Німець Стефан Боденкамп опікується вже багато років в якості “технічного директора” цього підрозділу ринком мовних технологій. Він також координує проект Sensus (перепис), який фінансується Європейською Комісією і має на меті створення системи по обміну інформацією між європейськими поліцейськими відомствами (Європол). Офіційно Боденкамп працює для Amt für Auslandsfragen (AFA) в Мюнхені, адміністративної структури, яка в свою чергу служить прикриттям для BND.
Боденкамп з’являється в якості засновника перших трьох LDC компаній, які вперше побачили світ у наших краях у вересні 1998 року: Фарсі DC, Багаса DC та Слов’янська DC. Співзасновником виступив Арендонський екс-банкір Франс Ван Дьон. Він виконував роль “зв’язківця” Боденкампа.
Ван Дьон в структурі LDC–компаній представлений через свою компанію nv Radial Belgium. Яка, схоже, служить зв’язкою в світовій мережі юридично незалежних підприємств навколо німецької компанії Radial Sprachtechnologie GmbH. Штабквартира цієї компанії знаходиться в Мюнхені, за тією ж адресою, як і головний офіс Sensus-project. Обидва Sensus en Radial проекти мають спільних офіційних контактних осіб.
На веб-сторінці Radial Sprachtechnologie можна прочитати, що компанія спеціалізується в розробці технологій для мов, які “не представляють великого комерційного інтересу, але які можуть мати стратегічне значення для індивідуальних користувачів”. Radial надає “потенційним користувачам” цих технологій “інформацію про інвестиційні умови та забезпечує практичними рекомендаціями та послугами”.
Концепція Radial була розроблена Боденкампом та іншими вищими посадовцями зі служби розвідки. Вони направили свої зусилля на засвоєння вільної мережі компаній, котрі мали служити мостом між службами розвідки та постачальниками “цікавих” для них технологій. Співпрацюючі підприємства при цьому забезпечувалися б інформацією про цікаві приватні тендери.
Завданням Ван Дьона було привертати увагу інвесторів до компаній зі схожою спеціалізацією. З почесним правом весільного шафера цей пан представляв себе при цьому також в якості “фінансового консультанта Йо Лерноута та Пола Госпі” (засновників однойменної компанії – прим. перекладача).
Ван Дьон прибув у наші краї в пошуках інвесторів для нових LDC-компаній. В грудні 1988 року було створено ще чотири нових (Грецьку, Венгерську, Польську та Чеську мовні компанії), цього разу з підтримкою Language Investment Company (LIC) (Мовної Інвестиційної Компанії), що належить представнику страхового бізнесу Віллему Гардеману Willem Hardeman з міста Поперинге (Popering).
Походження коштів, задіяних на цю справу, частково стало відоме по ходу розслідування. Внутрішній авдит L&H виявив, що ліванець Гароут Хачатурян (Harout Khatchadourian) “позичив” 36 мільйонів американських доларів (1,6 мільярдів бельгійських франків) на створення 17 нових підприємств.
Поява його імені в досьє викликає сильну підозру щодо походження цих грошей як тих, що надійшли з каруселі по відмиванню брудного капіталу. З авдиту стає ясно, що існують ще й інші розкидачі грошей, але відповідальні лиця L&H до цих пір відмовляються сповістити їх імена.
Боденкамп та L&H знайомі вже досить давно. Вже довгі роки BND являється покупцем Metal, досить простого машинного перекладача, котрий в принципі справляється з усіма мовами. Технологія Metal була розроблена в Сполучених Штатах ще в 60-х роках. Права на користування цією технологією пізніше були передані підприємству Siemens-dochter Sietec і були перепродані в 1995 році німецькому підприємству з мовних технологій GMS (Gesellschaft für Multilinguale Systeme). GMS в свою чергу була уступлена в 1997 році L&H. При здійснені всіх цих трьох трансакцій засвічувалась фігура Боденкампа.
В минулому році з GMS з ініціативи L&H знову відділяєтья вже під іншим ім’ям Sail Labs, але все ще відчуваються сильні економічні зв’язки між цими двома підприємствами.
Все вказує та той факт, що розробка технології для цих “стратегічно важливих мов” проводилась всередині L&H та/або Sail Labs. Таким чином LDC-конструкції забезпечували для всіх учасників безпрограшний варіант.
BND був застрахований розробкою своєї власної технології, на яку був попит, без необхідності залучення в це значних інвестицій. Все це було на руку службі , яка на протязі минулих років рішуче пробувала урізати свій бюджет, не без власного на те інтересу.
Для L&H це було приводом фіксувати надходження від продажу ліцензій, про які миттєво звітували в фінансових рапортах. Що в свою чергу надавало можливість компанії спричиняти різке зростання біржового курсу своїх акцій, що пізніше уможливило грандіозні придбання (Dictaphone en Dragon) (американські компанії-лідери в розробці технологій розпізнавання мовлення “Speech Recognition”, прим. перекладача), проплативши за них з коштів власного акціонерного капіталу. Зростаючий біржовий курс акцій звичайно грав дуже важливу роль і при заманюванні, через право передачі акцій у власність, необхідного висококваліфікованого персоналу. Але система ведення бухгалтерських книг в цілому була досить сумнівною, про що кажуть виявленні чисельні помилки в бухгалтерських звітах декількох LDC-компаній. Що забезпечило матеріалом Wall Street Journal для викриття брудної техніки LDC.
Припущення, що мова може йти про брудне походження капіталу з каруселі по відмиванню грошей, допомагає замкрути коло. Для загадкових “інвесторів” така конструкція LDC-компаній гарантує без сумніву можливість відмивати чорний капітал. При цьому важливо, що їм L&H обіцяє не лише прибуток від розроблених технологій, але і обнадіює ці їх компанії (LDC) пізніше перекупити (в замін на акції L&H).
А якщо мова йде про відмивання грошей – питання, відповідь на яке є прерогативою суду, потрапляємо ми з вами в досить курйозну ситуацію, коли служба розвідки є відповідальною за фінансову конструкцію, котра утримується грошима з тіньового капіталу.
Вся ця історія отримала на минулій неділі цікаве продовження. 20 грудня Боденкамп був засуджений судом Мюнхена до штрафу в розмірі 13.500 німецьких марок (270.000 бельгійських франків) по причині фальсифікації контракту. Підприємство, яке потрапило в поле зору правосуддя, Polygenesys, є німецьким розробником технології, за допомогою якої можуть фільтруватися та аналізуватися великі об’єми інформації. Ця компанія була запущена Боденкампом, який хотів цю технологію використати для Sensus-проекту.
Polygenesys пізніше потрапила в фінансові труднощі і незабаром у вересні 1999 під юридичне рішення. Практично відразу після цього Боденкамп фальсифікує умови цього контракту. І створює нове підприємство, MeVisto, перебираючи права на користування технології Polygenesys, яка втрачає свої права на прибуток від майбутньої експлуатації цієї технології.
Рішення суду надійшло після довгої юридичної процедури, в результаті якої компанії Polygenesys так і не вдалось повернути право власності на власну технологію. З рішення суду можна також дізнатись, що ім’я Стефан Боденкамп не є справжнім. В реальності, чоловік який ховається під цим іменем, не хто інший як Кристоф Кіоновський (Christoph Kionowski), і працює він увесь цей час на німецьку службу розвідки.
http://www.sensus-int.de
http://www.radialmuc.de
Переклад з фламандської
Тоні Білоус. Бельгія, Фландрія.
15.02.01
|
