|
Арешт Юлії Тимошенко демонструє готовність Президента Кучми до "гарячої" фази війни з опозицією. Кость БОНДАРЕНКО
(c) ПОСТУП - щоденна львівська газета
http://postup.brama.com
Ближче до вечора у вівторок усі інформагенції передали сенсаційну новину: заарештували екс-віце-прем’єра та лідера партії “Батьківщина” Юлію Тимошенко. Цієї події чекали. Принаймні більшість оглядачів, політиків і політологів. Припускала саме такий розвиток подій і сама Юлія Володимирівна.
Напередодні, даючи інтерв’ю групі журналістів, Президент України заявив, що він ніколи не піде на білоруський варіант розвитку подій. Однак уже тоді він, здається, лукавив: очевидно, операцію з нейтралізації Тимошенко готували заздалегідь. Надто вже зручний час обрали для акції. У понеділок Кучма зустрічається з Володимиром Путіним, у вівторок заарештовують Тимошенко, в середу все прогресивне людство відзначає день св. Валентина (відомо, що наш народ активно відзначає будь-яке свято: від Нового року до Дня меліоратора за радянським календарем), а отже, до активних акцій протесту по гарячих слідах опозиція навряд чи зможе вдатися.
Про те, що справа Тимошенко більше політична, ніж кримінальна, писали вже не раз. Про однобокість української прокуратури також відомо всім. Увесь світ знає про махінації та зловживання Олександра Волкова й інших політиків із президентського оточення, весь світ знає про скандал, у якому була замішана донька Президента Олена Франчук – а тим часом Генеральний прокурор Потебенько стверджує, що не бачить підстав для відкриття кримінальних справ проти згаданих осіб. Водночас Юлію Тимошенко звинувачують у справах, які нібито мали місце ще в середині 90-х років і які неможливо довести. Скажімо, їй інкримінують дачу хабара у великому розмірі й навіть демонструють її підпис під якимось документом. Усі ми живемо в Україні, тобто в державі, де щодня мусимо комусь давати хабарі. Хто з нас при цьому пише розписки? І невже Павло Лазаренко вимагав якийсь документ при отриманні хабара від Юлії Тимошенко? Для чого? Невже, щоби долучити його до податкової декларації?
Та в нашій державі можна повірити у будь-яку нісенітницю. “Вірую, бо абсурдно!” – це середньовічне кредо стало гаслом нинішнього дня для значної частини громадян України, особливо для глядачів пропрезидентських телеканалів.
Політологи сходяться на думці, що арешт Юлії Тимошенко був санкціонований Москвою. Зустріч Кучми та Путіна, очевидно, визначала і долю української “газової принцеси”. Відомо, що у Юлії Володимирівни є високі покровителі в Росії. Тому Кучма мусив упевнитися, що, заарештувавши Юлію Тимошенко, не “наступить на граблі” у стосунках зі стратегічним (а від понеділка – і єдиним) партнером.
Справджуються здогади, що Путін у Дніпропетровську висловив підтримку Кучмі в його боротьбі з опозицією. Впадає також у вічі коментар лідера російських комуністів Геннадія Зюганова: мовляв, Кучма разом із Лукашенком хоче Слов’янського союзу, а опозиція (в тому числі й Тимошенко) прагне йому в цьому перешкодити. Так само цікавою виглядає заява трьох українських екс-прем’єрів – Олександра Ляшка, Віталія Масола та Вітольда Фокіна, – які порівняли нинішню опозицію з “другим Чорнобилем” і закликали Кучму об’єднати його зусилля зі зусиллями інших прогресивних сил, у тому числі комуністів.
Заарештувавши Юлію Тимошенко, Кучма дезавуював свої плани та свої карти. Опозиції завдано доволі серйозного удару. Серйозного, та не смертельного. Аналізуючи дії лідерів опозиції, ловиш себе на думці, що силові методи можуть лише мобілізувати й активізувати ФНП. Опозиції слід більше боятися застосування політики не “батога”, а саме “пряника”...
Арешт Юлії Тимошенко, вочевидь, спрямований на поширення паніки в таборі опонентів Президента, котрого за останній місяць, схоже, переконали, що головним фінансистом антикучмівських акцій була саме Тимошенко. Однак ефективність цього арешту, з допомогою якого влада явно має намір підірвати фінансові ресурси опозиції, видається сумнівною. У ФНП входить багато політиків із міцними зв’язками у фінансових колах, а більшість із них безпосередньо контролює успішні та платоспроможні підприємства. Тому, вочевидь, найпотужніші акції протесту ще попереду...
|
