|
Самуель Хантітгтон, голова Гарвардської Академії міжнародних та регіональних студій, найвідоміший американський вчений із питань політики періоду після холодної війни. Його книги “Зіткнення цивілізацій” та “Встановлення нового світового порядку” викликали дискусії та обговорення в усьому світі. Самуєль Хантінгтон дав інтерв’ю Натану Гарделу, головному редактору “Global
Viewpoint”.
The Bangkok Post - Thailand
ПРО
НАС
GLOBAL VIEWPOINT: Нещодавно Рада центрального розвідувального управління оприлюднила дослідження із прогнозом на наступні 15 років. Одним із його прогнозів став “де-факто геостратегічний альянс” Індії, Китаю і Росії, який виступить проти поширення впливу США. Чи Ви вбачаєте такий розвиток подій і чому?
Хантінгтон: Сьогодні справді викрасталізовується структура нової сили, яка ймовірно визначить параметри світової політики на наступні 15 років. США, як єдина супердержава, займає першу ланку у цій структурі. Далі йдуть регіональні лідери, такі як наприклад Індія, Китай, Росія, франко-німецька Європа та Бразилія. На третьому рівні знаходяться так-званні “другорядні” регіонільні сили: Пакистан по відношенню до Індії, Великобританія у відносинах із франко-німецькою Європою, Україна у стосунаках із Росією, Японія по відношенню до Китаю, Аргентина – до Бразилії. І цій трьох-рівневій структурі існують природні умови для винекнення конфлікту між суперсилою та головними регіональними силами.
США як єдина супердержава відчуває, що у неї є як глобальні інтереси так і відповідльність за те, що трапляється у світі. Регіонльні сили чинять впливу США опір, оскільки вони вважають, що вони повинні відігравати головну роль у своїй частині світу. І це очевидно стає причиною винекнення напружень. За часів адміністрації Клінтона, яка визначала свою роль та інтереси у глобалізованому світі, напруження зростало. Також був присутній певний інституційний динамічний пресінг щодо розширення ролі США. Все ж таки, США були втягнуті у війну на Балканах частково через те, що НАТО існувало і потрібно було щось робити. Однак, на третьому рівні конфліктна ситуація виникає у відносинах між “другорядними” силами та регіональними лідерами. Тому “другорядні” сили схильні вбачати у супердеражаві певного важеля на противагу домінуючої регіонільної сили. Ось чому, Великобританія, Пакистан, Україна і Японія намагаються встановити більш тісніші стосунки зі США. Час від часу конфлікти виникатимуть між регіонольними силами, як от наприклад Індії з Китаєм. Хоча відносини Росії із Китаєм зараз досить стабільні, проте перша повинна усвідомлювати можливу загрозу, яку сьогодні несе із собою найшвидше розвиваюча економіка та країна із найбільшим у світі населенням.
Усі із цих регіональних сил чинять опір американській гегемонії. Найбільший опір виходить від французького міністра закордонних справ Губерта Ведріна. Але також потрібно зауважити, що опір цих регіоньних сил є досить суперечливим. З одного боку вони відмовляються здійснювати політику, яка б відповідала інтерасам США, а з другого боку вони усвідомлюють переваги, які надає співробітництво із США у сфері торгівлі, технологій та інвестицій. Це можна наявно побачити на прикладі Росії, коли Президент Путін намагається очолити анти-американську коаліцію, і в той же час намається встановини гарні відносини із Вашингтоном.
GV: Президент Буш та Держсекретар Колін Пауел закликали до більшої людяності та меншої зверхності у зовнішній політиці США? Чи це допоможе послабити геостратегічну напруженість, яка зараз склалась?
Хантінгтон: Я вважаю, що так. Я думаю, що трохи більше стриманості США не завадило б. Ми повинні втручатись у ті конфлікти, куди нас запрошує одна із сторін. Але ми не повинні втручатись у кожну проблему, відчуваючи, що це наш обов’язок вирішувати кожний конфлікт у світі. В інтересах США залишається сприяння співпраці між країнами по вирішенню різних конфліктів.
GV: Дослідження ЦРУ також визначає серед основних проблем людства скорочення запасів прісної води, хаотичні мегаполіси, зменшення населення в розвинутих країнах та масові міграції із бідних частин світу? Що Ви виділяєте як найглобальнішу проблему?
Хантінгтон: Міграція є основною проблемою сьогодення. В розвинутому світі населення старіє та зменшується. В інших частинах світу населення зростає, молодого населення стає все більше. Воно стає джерелом міграції, нестабільності та тероризму. Найбільше постраждає Європа та Японія. Населення цих країн значно старіє, і вони, щоб підтримати економіку своїх країн, змушені будуть відчинити двері новим потокам емігрантів. Так, такий крок з боку Японії може стати причиною винекнення соціальної революції у країні.
GV: Чи Захід залишиться лідером через 15 років? Чи США ще будуть гегемоном?
Хантінгтон: Європейський Союз та Китай будуть головними акторами. У свій час Росія повернеться, Індія також буде впливовим актором. Тенденція складається так, що виникає все більше і більше рівноваги між головними силами і домінуюча роль США слабне. У США не має бажання управляти усім світом, і у світу все менше і менше терпіння щоб миритись із спробами США діяти так.
|
