|
На запрошення українського товариства “Перевесло” (Воронеж) українська делегація у складі голови Молодіжного Націоналістичного Конгресу Віктора Рога, заступника голови МНК Олега Медуниці, голови Сумської “Просвіти” Бориса Манжели, представника Центру Національного Відродження ім.С.Бандери Івана Гавдиди та членів Сумської організації МНК Олександра Хоруженка, Георгія Сахнюка і Олександра Вовка відвідали українську громаду Вороніжчини. Інформцентр МНК
Учасники делегації взяли участь в урочистих заходах з нагоди ювілею Кобзаря, зустрілись з активом товариства “Перевесло” та представниками місцевої влади, відвідали батьківщину Миколи Костомарова село Юрасівку, де відбулись зустрічі у місцевій школі.
Гості з Києва та Сумщини були вражені тим, як спрагло і з яким хвилюванням наші єдинокровні брати поза меж сучасної України ловили кожну звістку з Батьківщини. Виявляється, ніхто, окрім молодих націоналістів з Сумщини, практично ніколи не цікавився проблемами і потребами українців Східної Слобожанщини. З глибокою вдячністю вони прийняли літературу від “Просвіти”, СУМу та МНК, котру привезли гості для “Перевесла”. На превеликий жаль, наші владні та коловладні чиновники більше цікавляться Західною діаспорою (яка може допомогти) ніж Східною (якій треба допомогти), а отже мільйони українців на території Російської Федерації залишені офіційним Києвом напризволяще.
Всілякий тиск і перепони з боку владних чинників, абсолютна відсутність мінімальних можливостей задоволення національно-культурних потреб, неабияка активність в регіоні ультрашовіністичних та ортодоксально комуністичних сил ставлять під загрозу збереження іскри українства в краї.
Хотілося би звернути увагу на те, що практично третина сучасної Воронезької області етнічно і історично належить до України і українська мова, українська пісня в побуті тут звучить не рідше, ніж, скажімо, на Сумщині чи Харківщині, а українські прізвища не дають ніяких підстав для самозаспокоєння до того часу, допоки ми не спроможемося виконати заповіт Кобзаря: “Обніміте ж, брати мої, найменшого брата!”
Ці райони в місцевих газетах називають “Страна Хохляндія” (“Країна Хохляндія”), не в образливому розумінні, а як констатацію незаперечного факту приналежності цих територій до українського історично-культурного і ментального світу. В книжці з однойменною назвою детально описуються традиції, мова, історія і обряди місцевих українців.
Напередодні 10 річниці проголошення Незалежності України та ювілейних урочистостей, пов’язаних з цією датою, проблема українців Східної діаспори набуває особливої гостроти. Що за ці 10 років зроблено, аби вони не відчували себе “обрубаною гілкою” з Українського Дерева?
І державна влада, і Товариство “Україна-Світ”, і УВКР, і СКУ, і всі ми мусимо звернути уважний погляд на українців Східної діаспори, підтримати їх, допомогти їм, дати відчути себе членами великої української родини, відчути опіку і захист України. Досить
тільки говорити про Соборність на мітингах 22 січня - час її втілювати повсякденно конкретною роботою.
Київ
17.03.2001р.
|
