|
Неупереджений аналіз показує, що всі досягнення уряду В.Ющенка відбулися у нашій країні не завдяки підтримці інших гілок влади та більшості вітчизняних ЗМІ, а всупереч ним, тому що спекуляції навколо курсу реформ та дискредитація уряду В.Ющенка досягли свого апогею вже через кілька місяців його роботи.
Тетяна ВОРОПАЄВА, кандидат психологічних наук, с.н.с. Центру українознавства
Українське
Слово
Ми провели соціально-психологічне дослідження з використанням таких методів: контент-аналіз та інтент-аналіз повідомлень вітчизняних ЗМІ, які стосувалися діяльності уряду В.Ющенка; психосемантичні методи, метод експертних оцінок та метод опитування.
Були проаналізовані повідомлення трьох загальнодержавних телеканалів України («УТ-1», «1+1», «Интер»), а також повідомлення про уряд В.Ющенка та самого Прем’єр-міністра в найбільш популярних друкованих виданнях України за 2000 р. та 3 місяці 2001 р. («Аргументы и факты», «Бизнес», «Вечерние вести», «Галицькі контракти», «Голос Украины», «Грани», «День», «Зеркало недели», «Киевские ведомости», «Киевский телеграф», «Новый век», «Рабочая газета», «Самостійна Україна», «Сегодня», «Сільські вісті», «Столичні новини», «Столиця», «Товарищ», «Україна і світ сьогодні», «Україна молода», «Українське Слово», «Український форум», «Урядовий кур’єр», «Хрещатик», «Факты»).
Результати цього дослідження показують, що більша частина вітчизняних ЗМІ зайняла різко негативну позицію щодо уряду В.Ющенка вже через кілька місяців його роботи. Співвідношення двох типів смислових одиниць (1-й тип — смислові одиниці, що впливають на формування позитивних уявлень про уряд В.Ющенка, 2-й тип — смислові одиниці, які впливають на формування негативних уявлень про діяльність уряду) у газетних текстах і телевізійних повідомленнях хронологічно виглядає так:
— 2000 рік — січень (22:9); лютий (20:14); березень (21:27); квітень (19:38); травень (22:37); червень (24:45); липень (21:44); серпень (18:42); вересень (16:49); жовтень (20:56); листопад (18:63); грудень (22:28);
— 2001 рік — січень (21:26); лютий (18:37); березень (23:39).
Як бачимо, смислові одиниці першого типу домінували лише на початку 2000 р., а вже від березня 2000 р. в «океані повідомлень» вітчизняних ЗМІ переважають критичні зауваження. Такої кількості брудної інформації про інші уряди і про інших Прем’єр-міністрів не було за часів правління усіх попередніх українських урядів разом узятих.
Тотальна публічна критика уряду В.Ющенка і самого Прем’єра зводилася до таких позицій:
1) при формуванні уряду В.Ющенко підбирав людей не за моральними, а за функціональними ознаками;
2) програма уряду нібито була складена таким чином, щоб спантеличити населення;
3) МВФ не дає Україні кредитів, хоча уряд В.Ющенка був задуманий як засіб для отримання цих кредитів;
4) якщо В.Ющенко не напише заяву про вступ до СДПУ(о), то його декларації не зможуть набути практичного соціал-демократичного змісту;
5) Прем’єр-міністру «доведеться відповідати за все»;
6) Прем’єр виглядає дуже втомленим — мабуть, він уже знає про свою відставку і готовий до неї (червень 2000 р.);
7) уряду властиві антипарламентські дії та «концептуальна крихкість»;
8) дуже ризиковано покладатися на добрі наміри уряду;
9) потрібна «жорстка, нормальна, чоловіча позиція, а не видавлювання сльози» і не емоції «образливого Прем’єра»;
10) за касетним скандалом в Україні можуть стояти інтереси В.Ющенка.
Вітчизняні ЗМІ також не забували постійно нагадувати про «фінансові зловживання» і «кадрові можливості» Прем’єр-міністра, не гребували знущатися з сім’ї Прем’єра. Разом із цим, інформація про невиявлення нецільового використання НБУ західних кредитів завжди подавалася мимохідь; інформація про аграрну та освітню реформи подавалася залежно від «замовлення» (якщо треба було ці реформи засудити, то згадувалося ім’я В.Ющенка, якщо ж треба було підтримати — згадувалося ім’я Президента України).
Для дискредитації уряду В.Ющенка були використані навіть стихійні лиха початку липня та кінця осені 2000 р., проводилися навіть спеціальні Всеукраїнські опитування для того, щоб пов’язати природні катаклізми саме з діяльністю уряду (див. «День», 7 березня 2001 р.). Замовники, сценаристи й організатори розв’язаної психологічної війни роблять усе можливе й неможливе для досягнення своєї програми-мінімум — негативної трансформації образу В.Ющенка в очах населення: постійно підкреслюється «надмірна емоційність» В.Ющенка (хоча наявність цієї ж якості в інших політиків підтримується згідно з відомим прислів’ям «Людина без емоцій не придатна для управління»); спеціально роздувається «арифметичний конфлікт» між Ю.Тимошенко та Є.Марчуком; наші невдачі персоніфікуються з образом Прем’єр-міністра; імідж В.Ющенка трансформується таким чином, щоб він виглядав якомога більш вразливим для критики, неефективним, реактивним і неврівноваженим політиком, який весь час виправдовується; проблема формування коаліційного уряду розглядається виключно в контексті відставки В.Ющенка; підписання В.Ющенком відомого «звернення трьох» використовується саме для компрометації Прем’єра, а також для «каналізації» моральної енергії суспільства з одного русла (морально-політичний аналіз «касетного скандалу» та справи Г.Гонгадзе) в інше — моральне засудження вчинку В.Ющенка (причому тут максимально враховуються психологічні особливості прихильників Прем’єр-міністра, для яких моральні якості лідера є одними з основних).
Не можна не звернути уваги на цілеспрямоване використання у психологічній війні відомих соціально-психологічних ефектів — ефекту новизни та ефекту контрасту. Перший ефект (сутність якого полягає в тому, що стосовно відомого в суспільстві лідера, позитивний образ якого вже був сформований, найбільш значущою виявляється остання, тобто більш нова, інформація про нього, яка, як здається спостерігачам, суперечить сформованим і усталеним поглядам про нього) був професійно використаний 13 лютого, коли після підписання Прем’єром згаданого Звернення його почали трактувати як «чужого серед своїх і «свого» серед чужих».
Другий ефект (сутність якого полягає в тому, що елементи, які знаходяться на початку і в кінці повідомлення, запам’ятовуються краще й швидше, ніж ті, що йдуть всередині ряду) вміло використовується в інформаційних програмах кількох телеканалів саме для дискредитації уряду і Прем’єр-міністра. У цьому контексті дуже дивно напередодні візиту В.Ющенка в Росію виглядає фраза В.Піховшека про те, що Прем’єр «любить росіян ще менше, ніж …», до того ж подібну думку В.Піховшек уже висловлював у газеті «День» (19 січня 2001 р.): «Віктор Андрійович любить парламент менше, ніж росіян», хоча подібні твердження ніколи не належали самому В.Ющенку. Аналіз відповідних повідомлень у інших ЗМІ, а також програми «Однако» на телеканалі «ОРТ» підтверджує висновок про розгортання шаленої антиіміджевої кампанії проти В.Ющенка як в Україні, так і в Росії.
Громадяни України вже давно помітили, що «сміливість» і «наступальність» багатьох ЗМІ є підконтрольними і мають вибірковий характер. Ці ЗМІ, демонструючи свою «сміливу критику» нинішнього уряду, неухильно оберігають «недоторканість» табуйованих тем і персон (жоден із цих ЗМІ не осмілився проводити опитування щодо зниження рівня життя наших громадян напередодні президентських виборів 1999 р., але проводять такі опитування перед звітом уряду; ніхто з них не осмілився оприлюднити той факт, що майже всі попередні Прем’єр-міністри «не помічали» тотального перекачування українських мільярдів за кордон, а В.Ющенко першим спробував перекрити шляхи витоку капіталів за кордон; ніхто з них не запитав, куди поділися величезні фінансові компенсації за без’ядерний статус України, але безкінечно мусують тему «фінансових негараздів» у НБУ; ніхто з них не сказав, хто саме блокує урядові законопроекти і заважає В.Ющенку запровадити чіткі й прозорі «правила гри» для всіх тощо).
Разом з цим українське суспільство цілеспрямовано ізолюється від об’єктивної інформації про реформаторські дії та досягнення уряду. Позитивна інформація про діяльність уряду подається порівнянно з негативною у співвідношенні 1:9 (за даними хронометражу інформаційних телепрограм). Підконтрольні ЗМІ постійно підкреслюють тезу, що секрет успіху В.Ющенка полягає у сприятливому збігові обставин, а також у тому, що накопичені борги із пенсій і зарплат «розсмокталися».
Використання методів експертних оцінок та інтент-аналізу (за допомогою якого можна виявити психологічний зміст будь-яких текстів та їхню цільову спрямованість) дозволило дослідити повідомлення у ЗМІ (перерахованих вище) за період 1 липня 2000 р. — 1 березня 2001 р.
У результаті цього аналізу було виявлено кілька різноманітних інтенцій:
1) аналіз (тобто розгляд ситуації навколо уряду В.Ющенка, що не передбачає вираження ставлення коментатора до того, що відбувається) — 3%;
2) безособистісне звинувачення уряду — 8%;
3) дискредитація уряду та Прем’єр-міністра (наведення «фактів» та «аргументів», які підривають довіру до уряду та його авторитет) — 16%;
4) інформація (наведення точних даних і фактів про діяльність уряду) — 6%;
5) звинувачення уряду та Прем’єр-міністра — 13%;
6) позитивне оцінювання діяльності уряду та Прем’єр-міністра — 2%;
7) негативне оцінювання діяльності уряду — 10%;
8) застереження та попередження про можливі події та ситуації, пов’язані з діяльністю уряду й Прем’єр-міністра — 2%;
9) протистояння (висвітлення протилежних позицій) — 4%;
10) викривання — 5%;
11) презентація діяльності уряду — 1%;
12) аргументована критика (що базується на статистичних, соціологічних та аналітичних матеріалах) — 3%;
13) неаргументована критика — 9%;
14) критика з ідеологічних позицій — 7%;
15) критика, розрахована на емоційний ефект (без аргументації і доказів) — 11%.
Таким чином, набір виявлених інтенцій свідчить про те, що значний відсоток проаналізованих текстів було написано «на замовлення», оскільки у них чітко простежується рука «диригента», а також дуже симптоматичною є лінія «осьової інтенціональності»: дискредитація — звинувачення — критика, розрахована на емоційний ефект. Отже, можна зробити висновок, що дискредитація уряду В.Ющенка проводиться за усіма правилами «чорного РR».
Дуже добре, що В.Долганов декларує свою прихильність до правди. «Ми говоримо правду», — сказав він 1 квітня 2001 р. у програмі «7 днів». Можливо, це був квітневий жарт? Адже правда — це те, що відповідає дійсності, сукупність достовірних відомостей про що-небудь, дійсний стан речей. А те, що ми бачимо у програмі «7 днів» та в інших програмах каналу «УТ-1» (нав’язливі повтори тільки «потрібних» кадрів від 9 березня; постійні звинувачення не засуджених судом людей; непрофесійні квазі-опитування із «замовленими» питаннями; нагнітання конфлікту між Президентом та Прем’єр-міністром; одноманітні виступи штатних захисників режиму; дозовані врізки «прямого» ефіру з майдану Незалежності; довільне маніпулювання фактами і цифрами; використання відвертих інсинуацій та наклепів, непристойних і брутальних порівнянь), зовсім не відповідає дійсному стану речей.
У зв’язку з цим постає дуже важлива й актуальна проблема для України — забезпечення інформаційно-психологічної безпеки населення, оскільки шквал брехні, інсинуацій, інтенсивне застосування маніпулятивних прийомів та «брудних» технологій негативно впливає на людську психіку і порушує права людини. На жаль, таких ЗМІ, які могли б компетентно простежувати, об’єктивно аналізувати і професійно коментувати дії уряду та інших гілок влади, пропонуючи конкретні шляхи вирішення накопичених у країні проблем, в Україні дуже мало. А без повноцінної й об’єктивної роботи вітчизняних ЗМІ ніякий рух уперед, ніякі ринкові реформи і реальні демократичні перетворення неможливі.
|
