|
Проект пам'ятника Незалежності - намет, піднятий на недосяжну досі висоту. Автанділ КАЛАШНИКОВ ProUA
Всім тим, кому довелося вчора спостерігати дії влади, спрямовані на ліквідацію наметового містечка на Хрещатику - пощастило. Це без іронії. Дві людини, судовий виконавець (тітонька) та її помічник (хлопчина), повинні були закривати своїми тілами амбразуру, з якої просто протягало державною дурістю, гідною пера Салтикова-Щедріна.
…Приблизно години півтори на пронизливому вітрі в декількох метрах від входу в наметове містечко акції "Україна без Кучми" топталася купка людей, провокуючи телеоператорів на короткі набіги в їх бік. Потім трохи далі від них з'явився дядечко в чорній кепці і такого ж суворо кольору пальто. Дядечко зосереджено, як болільник на стадіоні, лузав насіння, але спостерігав, зрозуміла справа, не за футболом, а за ситуацією по той бік мотузкового бар'єру. "Акредитовані" при наметах журналісти без великих зусиль впізнали в любителі соняшнику одного із заступників столичної міліції і давай чіплятися до інших знайомих "співробітників" у цивільному: мовляв, чого це він не в формі, шпигує чи що? "Та ні, - парирували співробітники, - ви що, хотіли, щоб він насіння лузав прямо у формі?"
Група товаришів, які топталися, пожвавішала, побачивши караван комунального автотранспорту і виконавців (зрозуміло, не судових) в оранжевих жилетах. Населення наметів відреагувало також, але більш адекватно: люди взялися обідати. Національним духом повіяло не від пластикових мисок з супом і кашею, а від логіки дійства: з'їсти, щоб ворогам не дісталося, а що не з'їмо, те
понадкушуємо. Але суть крилася ще глибше - ніхто ніякого опору чинити не збирався, але (головне!) і йти просто так - також. Опір виявлявся за всіма правилами правової держави. Вже біля входу в містечко виконавці "розщедрилися" - зачитали-таки рішення Старокиївського райсуду, хоча спочатку впиралися і навіть говорили, що не зобов'язані. Але тут "тітоньку" і "хлопчину" чекав черговий казус: виявилося, що комендант містечка забрав свої особисті речі в пакет і виніс їх за територію табору, а соціалісти вже склали свій намет. А більше нікого в рішенні суду ніяк не
згадували, і нікому нічого не наказували. Мало того, виявилося, що всі намети, які залишилися, - особиста власність народних депутатів України, про що свідчили приклеєні до них "лейбли" з відомими прізвища, а тому всі подальші дії виконавців могли бути витлумачені як обшук або вилучення без відповідних санкцій.
Повірити в такий розклад виконавцям було важко, і вони вирішили оглянути змінені обставини і навіть виставили припасених понятих. Але поняті, зазделегідь підготовані, не надихнули мешканців містечка, і вони звернулися до народу, звідки і було запрошено понятих, названих, зрозуміло, "народними".
На подальше було неможливо дивитися з байдужістю. Журналісти юрбою ходили за "тітонькою" і понятими, спотикаючись чи то об мотузки, чи то об кілочки, чи то від внутрішнього сміху. "Хлопчина" старанно вписував у протокол прізвища депутатів, чиї намети нахабно тріпотіли на вітрі. Заодно, до речі, з'ясувалося, що багато нардепів - чи то фанати туризму, чи то наметові магнати: на деяких парламентарів було зафіксовано аж три брезентових об'єкти нерухомості. Мимо усього цього "чучхейства" громадський транспорт серед білого дня возив Хрещатиком безмірно здивованих осіб…
Ось як виглядає "фашизм" по-українськи, наближенням якого невтомно залякують жителів віддалених міст і знеструмлених сіл то сам Кучма, то його приспішники.
Є і ще один аспект в рішенні Старокиївського районного суду, який ухвалив постанову про те, що протестуючі повинні прибрати наметове містечко з Хрещатику, є й цікаві коментарі. Так, народний депутат України Олександр Ржавський зосередився на мотивації рішення суду, згідно з яким на території історико-культурних заповідників, яким є Хрещатик у межах від Європейської до Бессарабської площі, проведення якої-небудь нецільової діяльності заборонене. Висновок, до якого прийшов нардеп, дивний: чомусь споруджені огорожі, крани і екскаватори, які розрили історико-культурний заповідник вздовж і впоперек, не навівають київським суддям думки про неестетичний вигляд площі. Цікаво і те, що всю центральну площу перерили без якого-небудь затвердження і плану того, що саме буде споруджуватися. Виходить, як продовжує дивуватися О. Ржавський, що на кардинальну перебудову головної площі зважилися в нашій країні легко і просто, абсолютно не переймаючись питанням, як саме буде виглядати площа, і під час будівництва, і після нього. А ось варто тільки з'явитися наметовому містечку - відразу виникають думки про те, що воно псує архітектурний вигляд столиці. Хоча, напевно, перебудова центральної частини столиці - це справа державної ваги, і вирішувати її треба на рівні парламенту.
Ще один висновок, який став очевидним для депутата, полягає в тому, що такі судові рішення свідчать лише про неписьменність і непрофесіоналізм. Більше для продукування існуючого політичного конфлікту і для збудження подальшого невдоволення населення вигадати просто неможливо - у своєму надмірному завзятті "прогнутися" і чимось "допомогти" Президенту вони досягають прямо протилежного результату.
Але найбільш сумний висновок, до якого прийшов народний депутат, це те, що главі держави вже давно необхідно визначитися - чи потрібна йому така команда, яка складається з нетямущих васалів, котрі продукують у вищій мірі непрофесійні дії, відповідати за які доведеться Президенту.
Ось до чого призводить нешкідливе знаряддя у вигляді намету в умілих руках. Чесне слово, воно гідне пам'ятника.
|
