|
Інтернет - останній притулок політичної опозиції України.
Дмитро ДОГАДАЙЛО
ProUA
Укрнет все більше стає схожим на величезну "кухню" зразка застійних років, - це оспіване в легендах єдине місце, де можна висловлювати думки, що йдуть врозріз з тезами партії та центральних органів друку. На інтернет-форуми, як на явочні квартири, щодня стікаються сотні анонімів, щоб відкрити душу і послухати інших товаришів по нещастю, котрі мають власну думку в країні громадянського спокою.
Мабуть, найяскравіший приклад останнього часу - інтернет-форум на
gongadze.com.ua, який наприкінці минулого тижня декілька днів утримував перше місце за відвідуваністю серед політичних сайтів України. І це при тому, що лічильники відвідуваності на сторінках самого форуму не встановлені, а є лише один на початковій сторінці сайту. Так співпало, що колишній "політичний лідер" "Парторг" після цього забрав лічильники ПІНГу зі своїх сторінок, і зараз не можна спостерігати, чи дійсно народне висловлювання думок перемагає над популярністю "стаціонарного" політичного мовлення. Але сам прецедент цікавий і є зайвим підтвердженням ганебності ситуації зі засобами дійсно масової інформації в нашій країні.
Якби все було нормально, хіба шукали б люди по крихтах інформацію в інтернет-форумах? Тільки уявіть, вмикаєш "1+1", а там авторська програма "Герасим’юк Проти Кучми", трохи пізніше - Вересень з "Конкретно без табу", і вже на завершення вечора глибоко стурбований сексуальною орієнтацією колег і свободою слова Дан Яневський вийде в ефір зі спецвипуском "Перший мільйон Литвина" чи телевізійна патрульна служба "Ситуація на Банківській". "Інтер" також не відстає - "1503 кілометр - ми шукаємо сліди Мельниченка. УТ-1 разом з Потебеньком не вірить у смерть Гонгадзе - "Панорама - 107 днів", Лапікура мовить в оновленому форматі - "Акценти, не підтверджені експертизою". А так - у мене є інтернет, у тебе немає - хіба можемо ми повноцінно спілкуватися на політичні теми? Виходить, що як художник з художником тільки в інтернеті і можна поговорити.
Цікаво, що таке становище властиве не тільки пересічним користувачам всесвітньої мережі. Одразу два сайти, присвячені нелегкій долі Юлії Тимошенко, віднедавна стабільно посідають перші місця в політичному Укрнеті. Причому на відміну від Кучми, на сайті котрого розділ "питання-відповіді" існує лише як елемент дизайну, Юлія Володимирівна (чи її помічники, чи за її підписом) на своєму сервері на питання відповідає. І цілком реально почати з нею особисте листування.
Зовсім нещодавно свій сайт відкрила інша, можна сказати, опозиційна партія - "Яблуко". На початку січня планував вийти у оновленому вигляді сайт банку "Слов'янський", точніше те, що від нього залишилося. Планам "Слов'янського" в світлі останніх подій, напевно, вже не судилося здійснитися.
Але що всі ці спроби і тенденції, як не сублімація ініціатив, які придушуються в реальному житті? І що таке інтернет порівняно з народом, першою складовою демократії?
Ось і виходить, що переміщення офлайнової активності в інтернет аж ніяк не прогрес. Мережа - лише останній притулок політичної опозиції України. Далі відступати нікуди.
До теми: політичні
ресурси Інтернету >>>
|
