|
Такого ще не бувало. Не на жарт перелякана влада почала вдаватися до дiй вiдверто провокацiйних. Остання авантюра з переодягненими озброєними курсантами, що вдавали з себе "анархiстiв", засвiдчила: влада готується до широкомасштабної провокацiї. Перенасичена iнформацiєю про зловживання вищих ешелонiв влади, опозицiя не поставилася до iнциденту з належною пильнiстю. В той же час аналiз ситуацiї приводить до висновку, що "анархiчна" витiвка СБУ та МВС була лише апробацiєю кривавої сутички, яка дасть можливiсть президентовi оголосити в Українi надзвичайний стан.
Олесь ДОНІЙ
УП
Ще в груднi у президента була можливiсть для маневру. Вiдразу пiсля першої стадiї конфлiкту, коли парламент зажадав вiдставки силовикiв, Кучма мiг вiдбутися "легким переляком". Якби вiн визнав ще тодi сам факт ведення iнкримiнованих йому пiдслуханих розмов, покаявся - "Так, мовляв, i так, говорив в запалi, але ж вбивство Гонгадзе - на зовсiм iнших особах. Ми їх безперечно знайдемо i пiддамо справедливому суду." Пiсля того зняв би мiнiстра внутрiшнiх справ, голову Служби безпеки i пiдтримав би зняття генпрокурора. Все - таким чином тодi Кучма розколов би опозицiю, яка тiльки була в станi перспективної консолiдацiї. Помiркованi б заспокоїлись, а акцiї радикалiв захлинулися б. Передишки владi вистачило б, щоб взяти ситуацiю пiд контроль.
Але шансу обiйтися помiрними втратами Кучма вже позбувся. Будь-яку владу утримує або страх, або довiра. Внаслiдок довготривалої кризи українська влада втратила що одне, що iнше. Опозицiя вже не задовольниться здачею "стрiлочникiв". "Цiллю" стає Гарант системи.Пiсля шквалу iнформацiї про економiчнi злочини режиму, пiсля масованої атаки в захiдних ЗМI, пiсля ейфорiї енергiйної радикальної опозицiї, логiчним закiнченням полiтичної кризи в Українi починає виглядати судовий процес над Кучмою. I це незалежно вiд того, коли закiнчаться його президентськi повноваження i зараз, чи вiн зможе дотягнути до кiнця термiну (а це вже неповнi чотири роки). Перефразовуючи пана Азарова - "i це як максимум!". Саме Кучмi необхiднi тепер гарантiї його безпеки. Отримати такi гарантiї безпеки нинi можна лише двома способами: або з рук опозицiї, або через введення в країнi надзвичайного стану.
Для того, щоб отримати гарантiї вiд об"єднаної опозицiї, "гарант" мусить подати у вiдставку. Iнiцiатор "касетної "справи Мороз вже навiть встиг пообiцяти недоторканiсть президентовi в разi його добровiльної резигнацiї. Але (в силу своїх особистих якостей) Кучма, який весь час перебування при владi вимагав додаткових повноважень, не може визнати поразку. Та й ще вивiсити бiлий прапор капiтуляцiї перед своїм одвiчним суперником - Олександром Морозом!
Тому "партiя вiйни" готується до другого варiанту. З цiєю метою в адмiнiстрацiї президента розроблено план, згiдно якого найближчим часом Мiнiстерство надзвичайних ситуацiй має бути посилене. Застарiлого (в усiх розумiннях) Дурдинця на його посадi має змiнити чоловiк нестарий i набагато активнiший, та ще й з таким мефiстофельським iмiджем, що частину негативних емоцiй вiн перебере на себе. Парламент планується "тимчасово" розпустити, так само "тимчасово" (i виключно "з метою змiцнення конституцiйного ладу") заборонити проведення мiтингiв i манiфестацiй. На екранах телевiзорiв вже "раптово" з'явився бадьоренький вiйськовий мiнiстр Кузьмук, абсолютно випадково наголосивши, що армiя пiдтримує свого головнокомандувача i президента.
Але для самого введення надзвичайного стану необхiдний привiд. I привiд має бути кривавий. Саме з цiєю метою апробовувалися переодягненi та озброєнi хлопчики-курсантики. З формальної точки зору, бiйку має зав'язати не мiлiцiя з демонстрантами, а начебто самi демонстранти мiж собою. В такий спосiб дiяла гiтлерiвська Нiмеччина 1 вересня 1939, коли переодягненi в польську форму нiмцi розтрощили радiостанцiю на своїй територiї. В 1940 роцi вже гармати СРСР аналогiчно били по своїх в Карелiї, щоб був формальний привiд напасти на Фiнляндiю. В наш час провокацiї з переодяганням занадто добре знають на Кавказi. Там на початку вiрмено-азербаджанського конфлiкту сходилися "стiнка" на стiнку". Кiлька ударiв шилом в натовпi - i на землi залишалися трупи. А потiм на знак помсти вже спалювались села...
Пiсля ознайомлення з цим кривавим планом стають зрозумiлими останнi дiї влади, що спочатку здавалися нерозумними i нелогiчними. Виявляється, все дуже логiчно. Просто влада стає "кровно" зацiкавлена в ескалацiї конфлiкту. Влада готується до "першої кровi". Влада поступово перетворюється на клiку. А клiку треба зупиняти.
|
