|
Юлія Володимирівна Тимошенко. З ім'ям цієї людини останнім часом пов'язані досить різні думки. Так одні називають її ні ким іншим, як продовжувачем справ Лазаренко (по інерції), інші – українською “страждальницею Жанною Д'арк” і схильні вважати її найрезультативнішим реформатором за 10 років незалежності, треті відносяться до неї, як і до всіх інших чиновників такого “засолу”, відповідаючи однією реплікою: “Не смішите мене, вони там усі злодії”. Що ж, кожному присутня своя індивідуальна точка зору, але не можна і не погодитися, що її особистість дійсно суперечлива.
Віталій ОХРІМЧУК
 З одного боку, здавалося, удача починаючого інженера під крилом Хазяїна, опісля - його правою рукою, потім – главою ЄЕСУ, нардепом і, нарешті, віце-прем'єром, посміхалася їй завжди.
Але відвернулася сьогодні. Відвернулася від неї саме в той момент, коли цій тендітній і маленькій, але сильній і хоробрій жінці вона була потрібна, як ніколи. Однак фортуна любить наполегливих і завзятих, сміливих і рішучих; і насправді вона не кинула її, а пішла на час відпочити від тривалого напруженого пресингу. І не було би сенсу Фортуні супроводжувати Тимошенко, поставивши її так високо, для того, щоб у наслідку все закінчилося для неї, не дай Боже, жалюгідно. Адже в цьому нема рації й логіки, почате треба завершити.
А сама доля цієї жінки, ми бачимо, складається за законами класичної історії: зліт – розквіт – занепад. У житті: від шикарного, комфортабельного сидіння в Мерседесі до сирих, холодних нар – менше, ніж один крок. Як говориться, за все треба платити, тому що кому скільки дається – із того стільки і візьметься, рано це відбудеться чи пізно.
Сама природа допомагала цій жінці – зима не була такою суворою, як у попередні роки – щоб дати їй можливість не відволікатися на наслідки холодної погоди, і не витрачати без того спустілі енергетичні ресурси, що дісталися їй у спадщину від колишніх керівників на “обігрів” країни, а зберігати їх і множити. Цим самим природа дала їй і час на боротьбу з її “доброзичливцями”.
Удача, доля, природа, енергетика, Україна – це слова жіночого роду, що, безумовно, стояли на стороні цієї Юліи Володимирівни.
Це Людина з великої букви, дивна жінка. Не знаю, знайшлися б такі, які б свідомо знали, що їх очікує й у яке похмуре місце їх це приведе. Багато хто б зламався, тим більше, що варто лише всього трохи поступитися і бути трохи слухнянішим і всього цього не буде, та й відповідати особливо немає за що, як це в нас звичайно відбувається, хіба що лише перед своєю внутрішньою природою: совістю й честю?
Недавно я сам прийшов до такої думки, що успіх партнерського союзу – Ющенко і Тимошенко – відбувся лише тому, що один із них - жінка. Так, тільки жінка здатна витримати такий тиск і інтенсив роботи і не зламатися.
Віктор Андрійович виступає в ролі стратега, Юлія Володимирівна – у ролі тактика. Він дивиться й планує на майбутнє, вона наводить порядки тут і зараз. Тут спрацювала людська полярність. Двоє чоловіків – швидкий успіх і падіння, дві жінки – (не в образу прекрасній підлозі) - кухню не поділять, а от жінка й чоловік – істинно природний початок, що гарантує успіх обом у досягненні загальних цілей. Дійсно, такого в історії України ще не було.
Однак не кожний упишеться в таку модель. Так, наприклад, (при всій моїй повазі до народного обранця) Наталя Вітренко при всіх своїх ораторських здібностях, чого немає в Тимошенко, при відносно чистій фінансовій історії, чого не скажеш про Юлію Володимирівну, навряд чи досягла тимошенківських результатів.
Тут же, на стороні Юлії, знову два прекрасних слова жіночого роду: молодість і краса. Дійсно, що є, то є, це важко заперечувати.
Існує ще одна умова успішної роботи цієї моделі. Це щоденний тиск, конкуренція, боротьба. Тільки такі обставини народжують результат і успіх. Що, власно кажучи, і відбувалося з Віктором Андрійовичем і Юліою Володимирівною. Дісталося як одному, так і іншому. І добре. Якби не було двополюсності, боротьби, протистояння, то в людини знижується почуття небезпеки, вона розслаблюється.
Недарма, геополітики говорять, що, якщо нація не почуває небезпеки, вона приречена. США тільки і роблять, що шукають в усьому погрози, виклик сторіччя, ворогів, терористів, котрі намагаються ущемляти національні інтереси. Це макромасштаб, що нічим не відрізняється від мікросередовища.
Час “учитися” прийшов, і Тимошенко вже здала “червоним мантіям" свій «випускний іспит”, Ющенко ж тільки має відбути тест на зрілість і екзаменатори із синьо-жовтими значками будуть украй строгі.
Не секрет, що арешт Тимошенко - є чисто політичне замовлення – ворогів предосить. Сам арешт був зовсім зайвим. Знаходилася б вона під підпискою про невиїзд і нікуди б вона не виїхала, тому що не збиралася. Збиралася куди завгодно, тільки не закордон, сумочка з речами була завжди поруч, і речі там були не для пляжу і сонця, а теплі для холоду й вогкості. Очоливши опозицію, вона сама підписала собі вирок: занадто на очах, занадто популярна, занадто багата.
Тепер, коли вона в СІЗО, на Лазаренко “вішають усіх собак” (а значить і на Тимошенко падає тінь), звинувачуючи його у всіх смертних гріхах України. Дійсно, що є, то є, слава про подвиги екс-прем'єра відомі далеко за межами наший кордонів. На мертвого (чи у в'язниці сидячого) можна списати усе, що завгодно (включаючи і свої гріхи) усе рівно нічого не скаже. Але мова не про те, сам Лазаренко давно вже нікому не потрібний, просто Юлію представляють як продовжувача справ Лазаренко, що вірити їй не можна, вона кримінальниця, а поліпшення ситуації в енергетиці тільки фарс і пил в очі.
А от, з іншого боку, дійсно, не секрет, що вона не без гріха. Не без гріха, тому що були зв'язки, зв'язки – це можливості, можливості – це влада і гроші, влада і гроші – це політика, політика – це бруд, відмитися, від якого надзвичайно складно – або ти там, або вибачте-посуньтеся.
Дивно, всі обвинувачення, пред'явлені Юлії Володимирівні, відносяться тільки до лазаренківської епохи. Чому не під час її віце-прем'єрства? Відповідь проста: так нічого там серйозного не було. За цим постійно стежили.
Ера ж Хазяїна була золотою і справи минулого настільки серйозні, що кожний спалював після себе мости двічі (знищували компромати).
Перше – обвинувачення, висунуті Прокуратурою, дійсно привертають увагу. Навіть мало-мальский юрист-випускник розбив би дощенту факт хабара розміром $79 млн. у вигляді простого безготівкового перерахунку грошей з одного рахунка на іншій. Когось узяли на гарячому (за руку), на доларах був позначено “контроль СБУ”, на платіжці було так і написано – “хабар Лазаренку за те-те і те-те“ чи сам Павло Іванович сказав із в'язниці Прокуратурі, що вона давала йому хабара?
Друге, контрабанда газу, нафти. Знову таки щось не узгоджується. Не узгоджується це для того, хто цього не розуміє, а хто хоч трохи розбирається, той усе відразу зрозуміє. Контрабанда палива з використанням трубопроводу сама по собі дуже важка, тому що ці операції дуже прозорі й відповідні органи легко можуть перевірити кількість палива на вході і на виході кордону.
Третє, ухиляння від сплати податків. Так, дійсно звучить розумно, крім того, що це ще потрібно довести. А довести складно, це справи давно минулих днів. Раніш треба було дивитися, а не через чотири роки потому.
Ясно одне, що це політичне замовлення, тому що Прокуратура “не ворушила б минуле”.
А з якого це дива. $79 млн. хабара й контрабанда газу на суму десь біля півмільярда доларів не голка в скирті сіна. Факти ці всім відомі і “обсмоктані” пресою – нема рації писати.
Може в'язниця – це хитрий план? Створити собі імідж чесної людини, спокутуючи свої колишні гріхи відсиджуванням, потім вийти на волю героєм і “поціляти” на більш високу державну посаду? Навряд чи, занадто ризиковано, можна за ґратами залишитися назавжди.
Цікаво, чому вона пішла на це проти всіх, ламаючи стару і будуючи нову систему? Може бути, циганка нагадала їй державну посаду крутіше, ніж посада віце-прем'єра, але за це прийдеться небагато постраждати. Може бути.
Ніхто ніколи не задумувався, чому Тимошенко назвала себе “в'язнем совісті”. Вона вчасно зрозуміла, що там, де немає судів і адвокатів прощення їй не буде. Тому спокута минулого буде важкою. Зараз, на великий жаль, совість означає одне – жалюгідне існування, відсутність поваги, в'язниця, смерть і т.д.
Стосовно опозиції. Упевнений, що деякі використовують прізвище Тимошенко і її популярність у своїх корисливих цілях. Опозиція без лідера – Юліи Володимирівни має коротку історію, тому що вона єдина, хто може неї очолити. Нова опозиційна сила, відмінна від устояної – комуністів (корінних опозиціонерів).
Без сумніву, вона сильна жінка. Морально не зламалася, навіть коли “закрили” її чоловіка, що, власне кажучи, усе, що дав Юлії Володимирівні, так це прізвище (яке звучить по-українському, м'яко й приємно) і дочку. Вона сама усього домоглася, не існує, а нормально живе, а це зараз подвиг.
Цікаво, що західний світ не має особливих претензій до неї самої, а миттєвий другий арешт екс-віце-прем'єра після того, як офіційний член ПАСЄ залишив Україну, додав їй політичні додаткові плюси.
Вона навіть вигідна Європі й Штатам, тому що не схиляється убік Росії, що вже має загальну з нами енергосистему (після зняття Тимошенко з посади, - вона була проти). Може бути, технічно це вигідно й виправдано. Але будь-який політик побачить у цьому непряму енергозалежність від Росії й елемент непрямої інтеграції з нею.
Людьми керують пороки і найстрашніший з них – це страх. Кажуть, що заповідей Христа не десять, їх більше. І одну з них викреслили в часи інквізиції, або ще раніш, тут багато точок зору. Ця заповідь говорила так: “Не бійся”. І Тимошенко знала, на що йшла і не злякалася. Український пророк сказав: “Боріться – поборете”. І вона боре й переможе.
Поки її ворогам рано радуватися. Історія знає чимало випадків, коли людина з низів, або нар піднімалася на вершину і з точністю до навпаки. Це може показатися смішним і наївним, але багато астрологів, у тому числі й Глоба, бачать у долі України жінку з гетьманською булавою.
Чоловіки показали, на що здатні і настав час передати кермо жіночій статі.
Ці розмови можна було чути перед президентськими виборами в 1999 році серед людей, що відповідали на питання вуличного TV: “Кого Ви бачите на посаді Президента і чому?” Тоді Н.Вітренко була більш-менш популярна і мала твердих прихильників. Але це не та жінка, про яку пророкували астрологи. (не в образу самій пані Н.Вітренко)
Відношення Фортуни до доль людей воістину разюча, однак право на керування державою дається Богом тільки обраним.
І хто знає, від неофіційного імені “Газової принцеси“ до офіційного “Цариця” чи “Президент” (такого в історії України ще не було) зовсім не далеко. І так буде, все до цього йде. І влада помиляється, показуючи агонію в арештах, це їй тільки додає популярності й підтримки, хоча і ціною здоров'я. Я колись прочитав, що один раз Тимошенко назвали єдиним мужиком у Кабінеті Міністрів. І в цьому щось дійсно є. Це підтверджують слова одного великого держчиновника, що сказав: “Я готовий мати п'ять таких ворогів як Ющенко, за умови, що поруч із ним не буде однієї Тимошенко”. Так що після двох арештів саме цікаве починається тільки зараз. А величезний потенціал Юлії Володимирівни з її напористістю, ощадливістю допоможе їй поборотися і за право тримати п'ять років гетьманську булаву.
Удачі і здоров'я Вам – Юлія Володимирівна!
P.S. Дані міркування написані безпосередньо мною, за винятком деяких фактів. Читачам може показатися деякий елемент романтики й наївності у вищевикладеному, однак я не хотів писати про сухі політичні факти і шахові комбінації. Я писав це щиро і від чистого серця. Може не будемо дивитися не на минуле людини, а на справи його сьогоднішні. Може, відмовимося від гасла "Тільки б не було війни" і при цьому жити самі знаєте як. Можна й потрібно жити нормально, і без війни. Вірю й підтримую Юлію Тимошенко, адже погодьтеся - необхідно комусь вірити, Адже віра в нас ще є.
4.04.2001
Віталій ОХРІМЧУК
(Переклад з
російської)
|
