|
Віктор Ющенко - черговий прем’єр-міністр у списку чи перший успішний реформатор?
Любов ВИТКОВИЧ
10 років на зламі тисячоліть. Це багато чи мало? Мало. А 10 років державної незалежності? У випадку з Україною - багато. А 10 місяців діяльності Уряду "останньої надії" - це багато чи мало? Достатньо! Достатньо, щоби зробити відповідні висновки й узяти чергові уроки. Щоби згодом учитися на чужих помилках і звинувачувати інших.
За час існування незалежної України утворився чималий список кандидатів, котрі обіцяли дати лад державним справам: Вітольд Фокін (термін спроби – 18 місяців), Леонід Кучма (11 місяців), Юхим Зв'ягільський (9 місяців), Віталій Масол (10 місяців), Євген Марчук (9 місяців), Павло Лазаренко (14 місяців), Валерій Пустовойтенко (28 місяців) і Віктор Ющенко (наразі 11 місяців). Як не раз жартував Г.Удовенко, експорт прем'єр-міністрів міг би стати однією з найприбутковіших галузей української економіки...
Кому вдалося зупинити кризу і створити серйозні передумови для руху вперед? Уряду Ющенка. Кому вдалося розв'язати невідкладні соціальні проблеми, а саме зменшити борги з заробітної платні та повністю ліквідувати заборгованість пенсіонерам? Уряду Ющенка. А хто зазнав найбільше наруг і звинувачень на свою адресу? Все той же уряд Ющенка.
Сьогодні відбувається втягування України у штучну кризу з допомогою вдало створених міфів про діяльність уряду. Мета цього - вплив на довіру до Ющенка та прогресивних реформ загалом. Про це знають усі, цим і користуються.
МІФ 1.
Повна свобода В.Ющенка в підборі молодої команди реформаторів-однодумців.
СПРОСТУВАННЯ. Ще кандидатом на посаду прем'єра Віктор Андрійович бачив свій уряд командою однодумців, котрі працюють на користь української держави, славляться високим професіоналізмом і сповідують бездоганну моральність. Віктор Ющенко переконував пресу (та і сам свято вірив), що Президент дозволить йому самостійно вирішувати кадрові питання. Цей факт залишається сумнівним з огляду на те, що новий прем'єр-реформатор погодився залишити третину команди прем'єра-консерватора. Кадрова політика ніколи не залежала від уподобань прем'єр-міністра.
Єдиної команди у нас немає, немає і єдиної політики, та "маємо те, що маємо".
МІФ 2.
Уряду, який хоче реформувати економіку, не треба з'ясовувати стосунки з олігархами. Коли починається боротьба, успіху немає (Л.Кравчук).
СПРОСТУВАННЯ.
В Україні історично склались олігархічні угрупування. Чим заважають такі угрупування діяльності уряду? Олігархи, як правило, визначаються за надприбутками, володінням контрольованими політичними та комерційними структурами, наявністю власних "кишенькових" ЗМІ. Останнім часом олігархи намагаються "приватизувати" і Верховну Раду, що породжує боротьбу за кожну букву закону та копійку бюджету в парламенті "в ім'я власних інтересів".
Надприбутки, з яких не сплачуються податки, і є, як правило, ядром тіньової економіки, що коштує державі 10-12 млрд. грн., які щорічно недоотримує бюджет.
Одним із основних досягнень нового уряду став початок боротьби проти корупції, посадової злочинності, тіньових тенденцій в економіці загалом і в паливно-енергетичному комплексі зокрема. Лише в цій галузі у 2000 році тіньові структури втратили понад 5 млрд. грн. Народна мудрість повчає: "Олігархи з коня - економіці легше".
МІФ 3.
Не входження, а повернення до Європи. Україна свідомо зробила вибір на користь європейської інтеграції і має намір найближчими роками стати асоційованим членом ЄС.
СПРОСТУВАННЯ.
Активна російська експансія сильно відчутна в соціальній, культурній, релігійній і, звичайно, економічній сферах "європейської України". Аналізуючи активність російських капіталів на українському ринку, можна вести мову про реальне домінування російських фінансових активів у сфері іноземних інвестицій в Україні. Росіяни вже господарюють в нафтопереробній галузі: Тюменська нафтова компанія - на АТ "Лінос" (володіє 67% акцій), ЛУКойл - на Одеському НПЗ (51,9%), донедавна група "Альянс" – на Херсонському НПЗ (56%) тощо; в сировинній і металургійній промисловості – на Миколаївському глиноземному заводі створений з участю "Сибірського алюмінію" Укрсиббанк, на Дніпропетровському металургійному комбінаті працює зареєстрована росіянами компанія Metal Russia тощо. Щодо засобів масової інформації, то ОРТ - співвласник телеканалу "Інтер", група "Альфа-Капітал"
контролює "Новий канал" і "Наше радіо", Лукойл - телеканал СТБ, не кажучи вже про друковані ЗМІ, більшість із яких - російські.
Національні можновладці, замість того щоби прямувати до європейської спільноти, і надалі братаються з найближчими "неєвропейськими" сусідами.
МІФ 4. Обмінний курс гривні ще до кінця 2000 року сягне позначки 6,3 грн./дол.
СПРОСТУВАННЯ.
Курс національної грошової одиниці - стабільний. Поєднання зусиль уряду та НБУ, спрямованих на досягнення єдиної мети, може не тільки покращити бюджетну дисципліну (збалансувати надходження та видатки бюджету), а і сприяти грошовій стабільності. Протягом 2000 року курс гривні залишався стабільним: за 10 місяців цього року номінальний обмінний курс знецінився лише на 11%. Стабільність обмінного курсу та подолання дефіциту бюджету сприяє скороченню ризику та зменшенню процентних ставок. На кінець 2000 року курс гривні прогнозують не вищим за позначку 5,7 грн./дол., а не 6,3 грн./дол., як очікувалося (якщо не нагодиться "чергова" криза в Росії).
МІФ 5.
У 2000 році Україні не оминути дефолту за зовнішніми боргами.
СПРОСТУВАННЯ.
Вперше за 10 років уряду вдалося скоротити зовнішню заборгованість держави (на 2,3 млрд. дол.). До того ж, було реструктуризовано боргові зобов'язання перед західними кредиторами на суму 2,6 млрд. дол.
Подолання дефіциту бюджету дозволяє уряду відмовитися від іноземних кредитів, а надалі - зменшити нинішню заборгованість. Відтак оспівана всіма потреба у кредитах МВФ для діяльності уряду набуває другорядного значення.
Є ще багато міфів навколо діяльності уряду, які хотілося би спростувати. Українці не відчують результатів реформ доти, поки на шляху уряду Ющенка стоятимуть такі перешкоди, як боротьба політичних і регіональних інтересів, непорозуміння з парламентом, відсутність реального впливу на місцеві органи влади, слабка підтримка з боку підприємців і широкого загалу, а не такі, як "люта зима".
Тільки час і люди визначать, ким є Віктор Ющенко для України - черговим прем'єр-міністром чи успішним реформатором!
Автор - економіст-аналітик, радник з економічних питань
Центру політичних досліджень "Нова хвиля".
|
