|
Сьогодні (8/02) координатори акції "Україна без Кучми" Володимир Чемерис і Юрій Луценко розповіли про плани опозиції на найближчу перспективу. У прес-конференції також узяв участь Микола Рудьковський, - той самий, помешкання котрого обшукали у якості "підозрюваної в лабораторії" і котрий став героєм останніх висловлювань заступника Генпрокурора Баганця.
Павло СЕМАШКІН
ProUA
Лідери "України без Кучми" поділилися не тільки тактичними, але і стратегічними планами антикучмівських сил. Отже, найближчої неділі, 11-го лютого, у Київ прибудуть колони демонстрантів із південних і деяких північно-східних областей (Харківської, Чернігівської, Сумської, Полтавської). Юрій Луценко обіцяє, що народу буде не меншим, ніж славного 6-го лютого, хоча можливі, звичайно, і корективи. Так, за відомостями керівників акції, сумський губернатор Володимир Щербань усіляко перешкоджає виходу колони за межі області (цікаво, а 25% "Сумихімпрому" він їм не обіцяв? Або вже нічого обіцяти? - ProUA), і тамтешні опозиціонери будуть виступати на Київ якимись обхідними шляхами, "через ліси" (так що у Деркача-старшого з'явився мотив обрадувати Президента розкриттям чергової "змови лісників"). О 14-00 колони рушать від Контрактової площі, пройдуть Володимирською, "відіграють" мітинг біля будівлі СБУ, а потім проспектом Хмельницького спустяться на Хрещатик. О 18-00 розпочнеться акція "Пам'ять і відповідальність": люди вишикуються в ланцюжок від Хрещатика до будівлі адміністрації Президента із запаленими свічками та портерами Георгія Гонгадзе.
25 лютого планується черговий перфоманс під умовною назвою "Народний трибунал". Як адвокати режиму запрошуються Волков, Суркіс і інші громадяни, готові любити Кучму до кінця його другого земного терміну. Народ виступатиме в ролі присяжних. Загалом, настрій опозиції бадьорий, фантазія летить фонтанними бризками, сягаючи висот фольклору. Наприклад, найближчими днями в Трускавці, "на водах", де під долонями масажисток ховається від парламентаріїв Генпрокурор Потебенько, пройде акція "Потебенько, зливай воду!". До речі, учасники прес-конференції підвели завісу пристойності раптовій недузі Михайла Олексійовича. Виявляється, останні порції записів Мельниченка містять стільки висловлювань Потебенька на адресу народних депутатів і просто доносів, що "третина парламенту має повне право плюнути йому в очі". Також своєрідні водні процедури.
Але це так, квіточки Святого Франциска. Про можливі переговори з владою було сказано таке. Попередньою умовою цих переговорів повинна стати відставка Кравченка, Деркача та Потебенька. По-друге, предмет переговорів - з'ясування умов відставки Кучми. Тобто уточнення спектра прийнятних для гаранта мотивацій такого довгожданого вчинку - від більш-менш "почесних" до, треба здогадуватися, дуже непристойних.
Щодо позитивної програми на ще більш віддалене майбутнє (так би мовити, акція "Україна після Кучми"), то і тут опозиціонери готові запропонувати варіанти для обговорення. Згідно з досвідом, наділення необмеженою владою однієї персони в умовах нинішньої України зумовлює певні наслідки. І хоча гідних людей навіть в українському політикумі ще не всіх перевели (список потенційних кандидатів, зрозуміло, очолюють Ющенко і Мороз), мова повинна йти про парламентську республіку. Гарантією ж того, що "червоні" депутати не будуть у більшості і не сформують свій уряд, може певним чином стати і нинішня акція, яка уперше об'єднала різнополюсні політичні сили в один "народний фронт", а центристи (відмінні, зрозуміло, від Деркача, Тигипка та інших) і схильні до центра партії стали тим мостом, який робить можливим діалог між, наприклад, УНА-УНСО і "комсомольцями". При цьому пан Чемерис наголосив, що комуністів із симоненківської ватаги ніхто на акцію не кликав, навіть "попереджали про небажаність їх присутности", але, з іншого боку - не проганяти ж? Виступив Петро Миколайович 6-го лютого на Хрещатику, освистали його з ніг до голови - і на тому мерсі-гудбай.
Але, головне, у країні так давно не проводили чесних і чистих виборів! І говорити про те, що під час їх проведення саме симоненківці наберуть абсолютну більшість голосів - просто некоректно. Активність Симоненка, як і Вітренко (або, якщо потрібно, пасивність) - суть похідне від насущних потреб Кучми і його свити. Піде "татик", засунуть під ліжко з червоною ковдрою миску з харчем і все, "алес", - буде як у тій пісні: полковнику ніхто борщу не зварить.
Поміж іншим було викрито і такого одіозного персонажа, як депутат Василь Червоній. Учора цей пан, котрий прославився атакою на редакцію газети "Рiвне вечiрнє", заявив по телебаченню, що, мовляв, Чемерис може і не йти на переговори з режимом, а ми ( "Рух" Костенка) підемо і подивимося, що Чемерис зможе без нас. На прес-конференції було заявлено, що, по-перше, ні на Майдані, ні на Хрещатику біля наметів Червонія ніхто і близько не бачив. По-друге, щось цей задирака не пішов ставити намети в рідний місті, коли міліція ламала ребра хлопакам із УНА-УНСО. По-третє, з усього костенківського РУХу акцію однозначно підтримує київська обласна організація, а, отже, говорити від імені опозиції можуть лише її представники. Інші "костенківці" нехай для початку розберуться поміж собою.
І ще про одну тему минулої прес-конференції. Микола Рудьковський пролив світло на ті речдоки, які вилучили в нього під час обшуку і на яких тепер генпрокуратура намагається будувати обвинувачення (хоча за великим рахунком - власний захист). У викладі пана Рудьковського суть у тому, що Олександр Мороз передав йому (за декілька днів до нальоту) 2 компакт-диски, щоби підготувати на їх основі матеріали для публікацій і розповсюдження. Ну, дійсно, не давати ж усю багатогодинну стенограму з головного кабінету країни, адже на футболі народ і то лається протягом півтори години плюс додатковий час. Загалом, цю - суто редакторську - роботу нині намагаються Миколі Рудьковському "пришити".
У свою чергу, як працівник редакції, можу з усією накопиченою за роки роботи відповідальністю заявити: редагування та фальсифікація - це не завжди одне і те ж. А вже подавати захоплений унаслідок доблесної операції з розпилювання дверей комп'ютер як лабораторію чи студію звукозапису - те ж саме, що порівнювати телестудію ICTV з голлівудською "фабрикою мрій".
|
