|
Багато американських оглядачів, оцінюючи кадрові призначення Буша, відзначають майже повну відсутність євреїв у новій адміністрації президента США. Однак частина газет, що в більшій чи меншій мірі знаходиться під впливом єврейської діаспори США, все-таки обережно натякає на цей факт, намагаючись не надавати йому важливого значення.
За матеріалами радіостанції «Голос Америки»
«Мартінес, Мінета, О'Ніл, Томсон, Чао... Список призначених в адміністрацію Буша звучить як перекличка солдатів у сучасних фільмах про Другу світову війну. За одним винятком. Політкоректність вимагає, щоб у списку бійців обов'язково був Коен чи Леві. Капітан Буш, де ваш Коен?» - так починає свій стовпчик у газеті «Нью-Йорк дейлі ньюс» Зев Чафетс. «Три афро-американці, кубинський іммігрант, іммігрантка з Тайваню, американський араб на прізвище Абрахам... і жодного єврея. При цьому Буш заявляє, що його кабінет є відображенням Америки», — відкриває свій коментар Сидні Зайон у «Нью-Йорк пост». На думку журналіста «політкоректність» передбачає обов’язкову присутність євреїв у владі. Тобто, якщо в адміністрації Буша немає євреїв, те це не коректно. Але якщо в Білому Домі немає американських чи індіанців ескімосів, то це нормально. Політично коректно, так би мовити.
«Який контраст з адміністрацією Клінтона, де перелік міністрів нагадував список учнів моєї школи в Брукліні! - вигукує оглядач «Вашингтон пост» Річард Коен і нагадує: - Роберт Рубін і його спадкоємець Лоренс Саммерс у фінансовому відомстві, Роберт Райш у міністерстві праці, Ден Глікман у міністерстві сільського господарства, Сенді Бергер у Раді національної безпеки, Шарлін Баршевскі у світовій торгівлі і Ричард Холбрук - скрізь, де буде потрібно... Не знаю, чи варто зараховувати сюди Медлін Олбрайт, яка, уже ставши держсекретарем, довідалася, що її предки були євреями, чи Вільяма Коэна, якого мати виховала в католицькій вірі?» «Навіть для неурядового спілкування Білл Клінтон знайшов міс Левінскі, - пише Зев Чафетс. - А новому президенту просто нема на кому зупинити погляд».
«Коліну Пауеллу не буде з ким перемовитися в Білому Домі на ідиш», - підхоплює Сидні Зайон. Оглядач «Нью-Йорк пост» посилається на автобіографію генерала Пауелла, у якій той згадує, як хлопчиком підпрацьовував по суботах у єврейській родині, що мешкала по сусідству в Бронксі, де і навчився повсякденних слів на ідиш.
«Наявну ситуацію можна було би вважати закономірної: зрештою євреї в переважній більшості голосують за демократів, і республіканський президент їм нічим не зобов'язаний, - пише Чафетс. - Але цифри такі: за Буша віддали голоси 20% євреїв і менше 8% афроамериканців. Тим часом, у новому кабінеті ми бачимо, крім знавця ідиш Коліна Пауелла, ще двох чорношкірих сановників - радника з національної безпеки Кондолізу Райс і міністра освіти Рода Пейджа».
Коментуючи відсутність євреїв в адміністрації нового президента США, проєврейські ЗМІ намагаються представити ситуацію таким чином, що для них це не має скільки-небудь важливого значення. «Настали часи, коли вони можуть собі дозволити не звертати увагу на оточення глави держави. Єврейська громада Сполучених Штатів, що нараховує менше 2% населення, досягла статусу більшості. Після 60 років перебування у вищих ешелонах влади американські євреї більше не відчувають потреби в самоствердженні», - пише, зокрема, одна з вашингтонських газет. Однак усі твердження про «байдужність» єврейської громади США до факту «деєвреїзації» Білого Дому виглядають дуже сумнівно, особливо після того, як увесь світ став свідком запеклої боротьби за владу у Вашингтоні зв'язки Гор-Ліберман, за якої стояли практично всі єврейські фінансово-політичні угруповання.
|
