|
Про деякі аспекти вчорашньої розправи з опудалом президента.
Вероніка ПАЛІЙ
ProUA
 |
"Хочу повідомити вам, що пахан згорів дотла!" - ці слова керівника акції "Україна без Кучми" потонули в криках схвалення тисяч людей, котрі з неприхованим задоволенням спалювали свій персональний примірник втілення зла. |
"Раби зростають до синiв своєї України-матерi" - чомусь спав на думку рядок Стуса. Але чи можна було ще 10 років тому, коли українська незалежність тільки починалася, уявити, що народ буде з таким натхненням спалювати опудало президента, який є одним з атрибутів суверенної держави? Напередодні події, названої організаторами "спаленням пахана", депутат Валентина Гошовська, підставляючи тендітне жіноче плече підтримки Леоніду Кучмі, закликала охоронців порядку і служителів Феміди притягнути до відповідальності тих, хто вдягнув всенародно обраного в непривабливу в'язничну робу. Мовляв, ображають честь і гідність президента!
Учора я спитала учасників акції, котрі подолали пішки довгий шлях з Житомира до Києва, чи не мучать їх докори сумління? Ось лише декілька відповідей.
"У нас є повна впевненість в тому, що ми робимо потрібну для всієї України справу. Під час нашого пішого маршу на Київ ми відчували величезну підтримку в тих населених пунктах, через які проходили. Ніхто з них не просив пожаліти пахана".
"Спалення опудала і листівок із зображенням Кучми ні в якому разі не є образою самої президентської посади як символа України. Ми спалили невідповідність Кучми цьому високому званню. Президентом повинна бути чесна, відповідальна людина, яка є моральним авторитетом для всього суспільства".
"Та якщо розібратися, то сам Кучма своїми діями і бездіяльністю набагато більше ображає президентське крісло, ніж ті, хто спалює його портрети".
Серед народу, який явно не поспішав розійтися з Хрещатику по домівках, було немало депутатів. Зореслава Ромовська як юрист запевнила, що немає ніяких підстав говорити про залучення учасників акції до відповідальності за образу президента:
"Якби народ спалював зображення національного героя, портрет Шевченка чи Івана Франка, митрополита чи кардинала, якби народ палив образ Матері Божої чи Іїсуса Христа, тоді абсолютно однозначно можна було б сказати, що він здійснює святотатство. Але сьогодні спалювали навіть не Кучму, а символ влади, через яку Україна втратила два мільйони жителів, через яку наші жінки стали товаром, а наші діти старцюють. Народ нарешті зрозумів, що цій владі прийшов кінець і пригадав, що не президент, а він, народ, є джерелом влади. Народ не вимагає смерті Кучми - нехай живе! Але не заважає людям створити таку владу, яка б реалізовувала першу статтю Конституції, згідно з якою Україна - незалежна, демократична, соціальна і правова держава".
Крім опозиційних Кучмі депутатів, температуру напруження народних пристрастей "моніторили" і ті обранці, які буквально напередодні запевняли президента у вірності мало не до гробової дошки.
Але якщо ще в понеділок більшість з тих, що зібралися в Жовтневому палаці на class=bodytext target=_blank>міжпартійну Асамблею, закликали президента повестися з опозицією з усією суворістю закону, то у вівторок увечері на обличчях цих же хлопців можна було прочитати дуже змішані почуття. Які часом межують зі страхом - режим похитнувся!
Ось як відповів на мої питання нардеп Геннадій Балашов, котрий все ще мріє про красиву Україну, і все ще сподівається, що її зможе побудувати Кучма:
"Взагалі-то, коли палять символи - а президент є символом держави -, то це вже говорить про нестабільність влади. І сьогодні можна прогнозувати, що спалення може стати першим кроком до серйознішого, і навіть кривавого, протистояння в суспільстві. Влада зараз повинна негайно сідати з опозицією за стіл переговорів і намагатися вирішити це питання якнайшвидше. Я буду говорити про це президенту, але не виключаю, що буде дуже складно переконати в цьому його оточення. Але можновладцям зараз не можна триматися за владу як за панацею - треба, передусім, боротися за Україну та її незалежність".
У вівторок, виступаючи в парламенті, депутат від костенківського Руху В’ячеслав Кириленко закликав створити круглий стіл політичних партій під головуванням Кучми, Плюща і Ющенка. Серед можливих тем для обговорення Кириленко назвав нове виборче законодавство, кадрові зміни, шляхи виходу з касетного скандалу навколо зниклого журналіста Гонгадзе. Дивна, зазначимо, пропозиція для депутата, який, напевно, розуміє, що партії є складовою громадянського суспільства, покликані протистояти свавіллю влади. А виходячи з цього, при чому тут на їх круглому столі "головування" нехай і вищих, але все ж представників апарату насильства, яким скрізь і в усі часи за визначенням є держава? Невже для української новітньої історії мало суспільно-партійного об'єднання "Злагода", створеного в свій час прем'єр-міністром Пустовойтенком!
Зореслава Ромовська, депутат з дружньої до УНР фракції "Батьківщина", вважає, що навряд чи сьогодні опозиція погодиться на діалог з Кучмою:
"Час компромісів минув! Кучма повинен був прийти на діалог з парламентом як тільки його почали підозрювати в здійсненні злочину. Він повинен був ще тоді з'явитися на сесію і силою президентської влади - а вона у нас дуже сильна! - довести свою невинність. Він цього не зробив, тобто не використав цілу низку шансів, які просто зобов'язаний був використати! Тому я вважаю, що "поїзд" і народного терпіння, і терпіння політичної опозиції вже пішов! Люди нарешті захотіли жити по-людськи!"
Але, незалежно від результату можливих переговорів з опозицією, саме діалог влади з нею депутат Ромовська вважає єдино розумною спробою вивести українське суспільство з політичної кризи і зупинити протистояння в ньому.
У вівторок увечері, підводячи підсумки дня, лідери акції протесту нагадували народу, що спалення пахана стало тільки одним із заходів на шляху до України без Кучми. 11 лютого у Київ повинна прийти колона з північних областей країни, а 18 - з південно-східного регіону. Вимога залишається колишньою - відставка Кучми.
Всупереч очікуванню влади, виходить, що "цей дощ надовго".
|
