|
Київ, 5 лютого 2001 —
ексклюзивне інтерв'ю з Юлією Тимошенко.
Радіо
"Свобода"
Марина Пирожук: -
Як Ви можете прокоментувати тезу Ющенка про його готовність сформувати коаліційний уряд?  Юлія Тимошенко:
- Я дуже поважаю Віктора Андрійовича і бачу велике майбутнє в цього політика. Але намагання в цих обставинах створити коаліційний уряд – це просто смішно, тому що не існує ні правових підстав, ні реальних можливостей для цього. Це просто екзотика якась для України, яку не можна втілити в життя. І друге: з ким Віктор Андрійович намагатиметься зробити коаліційний уряд, якщо в парламенті в нас цього вимагають саме фракції політико –олігархічних кіл? Якщо він буде запрошувати до уряду Суркіса, Пінчука і Волкова ( а саме це передбачається при створенні
коаліційного уряду), я вважаю, такий уряд не буде працювати на Україну. Це неможливо, бо ці люди прийшли в політику, щоб примножити свої капітали.
-
Після Вашого звільнення президент нещадно критикував ті реформи, які були здійснені в ПЕКу. Це було зроблено, до речі, в присутності пана Ющенка, який чомусь мовчав. Що взагалі означають ці заяви президента сьогодні, після того, коли Ви вже не займаєте посаду віце-прем'єра? -
Багато з таких спонтанних заяв президента виглядають просто несерйозно.
Чому? Якщо народ уже знає одне, а президент каже зовсім інше, і все суспільство знає , що це не відповідає дійсності, - то це соромно і смішно. І друге: для мене зараз така оцінка нічого не варта. Оцінку зробили люди, які споживають послуги ПЕКу, які зі мною працювали, люди, які завдяки тому, що ПЕК почав працювати без тіньової сфери, отримали пенсії і заробітні плати. Ця оцінка для мене багато чого варта. А оцінка людини, яка мені не давала працювати, добре розуміючи, що я роблю? Якщо він знає результати і при цьому так це коментує, це може бути свідченням його особистої зацікавленості у збереженні того, що було в ПЕКу. Перепрошую, що я так відверта. -
Чи Ви поділяєте точку зору, що Вашої відставки можна було б уникнути, якщо б Ющенко твердо наполіг на тому, щоб цього не сталося? -
Я ризикую бути банальною, але нагадаю, загальновідомі слова, що політика - це мистецтво можливого. Думаю, що вже неможливо те, що Ющенко мене протримав рік і місяць. Це просто був подвиг з його боку, бо, починаючи з лютого 2000-го року кожен день президент і його оточення вимагали моєї відставки. Вони відчули, що я зроблю, і які будуть для них наслідки.
Я думаю, скільки він міг, стільки мене тримав. Указ щодо моєї відставки був тим указом , який підписав президент під тиском кланових команд. Я переконана в тому, що після певного часу Віктор Андрійович підписав цей указ, щоб мати можливість компромісу для подальшого кадрового впливу на призначення в ПЕКу.
Думаю, він не просто це зробив, а під певні умови, які давали можливість зберегти ті напрацювання, які ми з ним зробили. Я знов хочу повторити, що я глибоко поважаю Ющенка. Як громадянка України я покладаю на нього великі надії і переконана, що ці надії стануть реальністю. -
Пані Юля, "касетна справа" так чи інакше зачепила усі ешелони влади. Ви можете не відповідати, але хотілося б почути Вашу точку зору стосовно наступного: єдиний, хто утримався від коментарів, - Ющенко. Чому, на Вашу думку? -
Думаю, що посада прем'єр-міністра – це посада, на яку призначає указом президент, і вона накладає певні зобов'язання на публічні дії. Де-факто уряд і президент ніби знаходяться в опозиції. Де-юре, цього взагалі не може бути. Я думаю, Віктор Андрійович намагається утримати певний баланс відносин з президентом. Така посада вимагає скурпульозного підходу до інформації. Коли буде доведено, що такі касети автентичні, думаю, він коментарі дасть. Це буде факт, який кожен політик в країні повинен коментувати…
Для України сьогодні неможливо переоцінити важливість ставлення світу до подій, які відбуваються в Україні. Диктатура, яка де-факто сьогодні існує в Україні, настільки посіяла страх і невпевненість політиків усіх рівнів у своєму майбутньому, в
майбутньому своїх родин, що підтримка ззовні сьогодні є вкрай необхідною.
Демократичний вільний світ повинен оцінити ситуацію і висловити своє ставлення. Усе, що зробило
ПАРЄ з підтримки свободи слова в Україні, з питання допомоги Україні у проведенні незалежної експертизи касет Мельниченка, – це найважливіша подія за останні місяці, яка відбулась навколо України. Я вдячна всім членам
ПАРЄ за те, що вони підключилися до проблем України. Тому що без світу ми не здолаємо того, що є в Україні сьогодні. -
Як Ви бачите демократичні перспективи розвитку України після всього того, що вона пережила за останні півроку? -
Коротко моє бачення . Перше: диктатура в Україні будується не тому, що в нас поганий чи гарний президент або оточення, а тому, що в нас ухвалена
Конституція, яка, на жаль, закладає усі підвалини для побудови диктатури в державі. Занадто великі повноваження - у президента, неконтрольовані повноваження -у президента , і повна відсутність розумного розподілу влади між різними гілками. Тому перше, що треба робити - обговорювати зміни до
Конституції, які б дали нові баланси влади в Україні. Це перший пріоритет, на мій погляд.
Другий пріоритет. Влада в Україні себе повністю збанкрутувала і не тому, що влада сама по собі погана, а тому, що люди, які її сьогодні представляють, мають несумісні якості з посадами, які вони обіймають. Тому я
вважаю, Україна повинна знайти в собі сили, щоб прибрати скорумповану і повністю скомпрометовану владу і привести нових людей, які за своїми моральними якостями могли б будувати демократичну державу.
Я переконана в тому, що сьогодні в Україні має відбутися саме політична перебудова. Поки ми не змінимо систему влади, персоналії при владі - не побудуємо економічно потужну державу. -
Як би Ви визначили перспективи ПЕКу з приходом до уряду Олега Дубини? -
Дубина – це людина, підпорядкована тільки президенту. Як наслідок, ця людина буде працювати на ті клани, які сьогодні мають підтримку президента. Для мене це є очевидні речі. Але я сподіваюсь на те, що будучи членом уряду, Дубина буде реагувати все-таки на доручення прем'єра. Єдине, що я раджу Віктору Андрійовичу, на жоден день не спускати руку з пульсу роботи паливно-енергетичного комплексу і особисто керувати цими процесами, бо, якщо він цього не зробить, він втратить бюджетні надходження і стабільність роботи життєво-важливої системи України.
|
