|
Кучмівська
піраміда тішиться надією на
порятунок. Така надія
прохоплюється в публічних та
кулуарних висловлюваннях, в
публікаціях підконтрольних ЗМІ. У
всій цій паніці, що переходить від
оборони до атаки, проглядається
спільна ланка, яка і вигадує
рятівну версію.
Ольга АНСІМОВА "Грані"
Суть версії тих,
хто хапається за соломинку,
зводиться до наступного.
Олександр Мороз, нібито не
володіє всіма записами
президентських розмов, в яких
чітко фіксується замовлення на
зникнення Георгія Гонгадзе. А ті,
хто володіють повнотою
інформації, мовляв, не стануть її
обнародувати, а
використовуватимуть для шантажу
Кучми з тим, аби добитися від
нього деяких геополітичних або
економічних поступок. А коли
Кучма залишиться при владі,
вціліють і ті, хто від цієї влади
годується. Від олігархів до
підконтрольних журналістів; від
силової машини "правоохоронців"
до тих, хто під тиском президента
грає роль кишенькової опозиції.
Кучма явно сподівається, що йому
поталанить вийти сухим з води,
якщо він зробить реверанси і у бік
Заходу, і у бік Москви. Тобто
закриє Чорнобиль і віддасть на
відкуп російському капіталу
привабливі українські
підприємства. Однак нинішній
президент і його прибічники не
враховують декілька суттєвих
нюансів.
По-перше,
Чорнобильську АЕС все одно
закриють. До цього давно назріли
геополітичні, економічні та
технічні передумови. Незалежно
від бажання або небажання Кучми.
Так само йдуть справи з
експансією російського капіталу.
Однак при цьому в стратегічній
сфері - енергетичній - вдалося
домогтися паритету інтересів
України, Заходу і Росії. Про це
свідчать перипетії і підсумки
останніх переговорних процесів. І
заслуга в цьому належить, як
відомо, не Кучмі. Отже, зовсім не з
особою Кучми пов'язуються надії
на те, що Україна нарешті зможе
стати надійним мостом, що зв'язує
інтереси Заходу та Сходу.
По-друге, і це
головне в нашій історії, Кучма та
його прибічники явно не бажають
сприймати одну очевидну істину.
Замах на життя та свободу -
найтяжкий злочин для країн
демократії. Це навіть не справа
Лазаренка, пов'язана з корупцією.
Тому запитується, якщо
причетність Кучми до зникнення
журналіста буде доведена, то хто
візьме на себе місію покривати
злочинця? Посол Карлос Паскуаль,
який під час парламентських
слухань про закриття ЧАЕС раптом
нагадує Україні про свободу слова?
Або новий президент США? Або,
можливо, Володимир Путін, який
намагається продемонструвати
світові, що будує нову Росію і
сподівається, що Москва не
залишиться на узбіччі під час
процесу формування сил швидкого
реагування в структурах Європи?
Можливо, в
якійсь хворій українській голові
і народиться думка, що
цивілізовані держави на догоду
Кучмі принесуть на жертовний
олтар свої найвищі демократичні
цінності і стратегічні інтереси.
Однак в такому випадку цим
країнам доведеться закрити рота
всім своїм журналістам, як це
намагається зробити в Україні її
нинішній президент. А це нонсенс.
Недаремно ж Міжнародна асоціація
журналістів, що нараховує 450 тисяч
професіоналів, сьогодні оголошує
про те, що збирається прислати
своїх представників для
освітлення останніх подій в
Україні. Можливо, Кучма кордон
закриє? Або спробує загальмувати
прибуття іноземних журналістів
аналогічно з недавнім випадком,
коли в Україну не пускали
представника газети "Kyiv Post"?
Однак і це не допоможе. Слава Богу,
нашу країну з світом ще зв'язує
Інтернет. І, як відомо, в цей
процес свою лепту внесли США і
новий посол Карлос Паскуаль,
зокрема. І, слава Богу, Кучма поки
не додумався наслідувати приклад
білоруса Лукашенка для того, щоб
виселити за межі Києва іноземні
посольства і представництва
міжнародних організацій.
Не доводиться
сумніватися, Олександр Мороз знає,
про що говорить. Про те, що він
володіє набагато більшим пластом
інформації в порівнянні з тими
даними, що були обнародувані
спершу, саме за себе говорить нове
публічне свідчення глави СПУ про
передачу ним слідчим органам
документів, які дозволяють по-новому
поглянути на обставини загибелі
лідера правих В’ячеслава
Черновола в переддень
президентської виборчої кампанії.
Думається, що і це ще не все.
Не доводиться
сумніватися в незалежності
експертизи плівок, наданих
Морозом. Як відомо, глава
парламентського комітету по
боротьбі з організованою
злочинністю та корупцією Юрій
Кармазін за рішенням цього органу
передав плівки в структури ОБСЄ і
Ради Європи, а також незалежним
експертам України. Отже,
підконтрольний президенту Мін’юст,
як сподівався і підконтрольний
Кучмі генпрокурор, не стане
єдиним експертом в цій справі. До
речі, вітчизняні та зарубіжні
фахівці стверджують, що для
встановлення автентичності
записів зовсім не потрібні
оригінали плівок. Для цього
достатньо копій. Нагадаємо,
генеральний прокурор Потебенько
вимагав від Мороза викласти саме
оригінали. Запитується, навіщо?
Для того, щоб їх знищити? Або для
того, щоб дізнатися про весь обсяг
свідоцтв, які має в своєму
розпорядженні лідер СПУ? І не
тільки він. Але як стверджує
Олександр Олександрович, всьому
свій час. Певно, дехто Волков -
соратник Кучми, марно запевняє
себе вголос в тому, що від Мороза,
мовляв, не можна чекати
оригінальних ходів. Справа тут не
в оригінальності, а в прагненні
встановити істину та
справедливість.
Те, що хмари
згущуються, користуючись
лексикою Кучми, не бачить тільки
сліпий. Лише відірваністю від
реальності та бажанням вціліти
будь що, напевно, можна пояснити
останні "адекватні дії"
Кучми і тих, кого йому вдається
все ще смикати за маріонеткові
нитки. "Адекватні дії" - це
спроба Генпрокуратури змішати
все в єдиний процесуальний клубок
і виставити Мороза лише як свідка
до справи, що була порушена раніше.
Отже, спробувати нейтралізувати
за глухими стінами інформацію,
яку має в своєму розпорядженні
лідер СПУ. "Адекватні дії" -
це і офіційний виступ структур
МВС, які заявляють, що раптом
знайшли деяку групу злочинців, що
викрадали людей, і яка начебто має
відношення до зникнення Георгія
Гонгадзе. Чи не дивно, що "стрілочників"
знаходять миттєво після виступу
Мороза?
До "адекватних
дій" явно відносяться і виступи
кишенькової опозиції в особі
прогресивної соціалістки
Вітренко і головного комуніста
Симоненка. Нагадаємо, Наталія
Вітренко услід за прес-службою
СБУ припускає перед телекамерами,
що сенсаційна заява Мороза нібито
всього лише спроба уникнути
відповідальності у справі
Іванченка. "Любов і ненависть"
Наталії Михайлівни, яка вже стала
притчею во язиціх, нехай
залишається на її совісті. Але
реальні винуватці кривавого
злочину в Кривому Розі в період
виборчої кампанії також не
залишаться вічною таємницею
пособників режиму Кучми.
Не для всіх
стало несподіванкою і свідчення
Петра Симоненка, який перед
телекамерами підконтрольного
телебачення дав зрозуміти, що
Мороз, мовляв, не єдиний політик,
до якого визнали за потрібне
звернутися саме ті, хто записав
розмови президента Кучми.
Нагадаємо, Симоненко заявив, що і
йому хтось пропонував плівки з
участю вищих посадових осіб і там,
нібито йшлося про Георгія
Гонгадзе. Але Симоненко, як чесний
комуніст, не взяв ці матеріали,
оскільки, мовляв, не був упевнений
в їх автентичності. А ось
запитання "Граней" в
парламентських кулуарах - звідки
Симоненко знав про зміст плівок,
чи слухав сам, чи йому розказали -
явно захопив головного комуніста
зненацька. Петро Симоненко
навідріз відмовився відповідати.
А товариш по партії, що стояв
поряд, почав кричати на
журналіста. Ач, мовляв, як слідчий
запитує! Мабуть, комуністам такі
поняття як "право на інформацію"
та "свобода слова" все ще не
доступні.
Те, що Кучма та
його прибічники намагаються
змішати соціалістів та
комуністів в єдиний "червоний
клубок" знайоме ще з часів
виборчої кампанії. А Симоненко,
певно, досі відіграє старі ролі:
зі зручною для нього боротьбою та
єдністю протилежностей. Чим
інакше пояснити, що орган "послідовної
опозиції антинародному режимові"
газета "Комуніст" так і не
повідомила про сенсаційну заяву
Мороза.
І це все, на що
здатні чорні технологи Леоніда
Даниловича? До речі. Ще його
звернення до співвітчизників. Все
повторюється за старою торованою
схемою. Безпрецедентна лише
історія, яка сталася із
зникненням опозиційного
журналіста в Україні.
Безпрецедентним і страшним може
виявитися кінець цієї історії...
|
