|
10 листопада агентство "Франс-Пресс" поширило повідомлення з більш ніж примітною назвою "Російський інвестиційний бум турбує націоналістів в Україні".
Вільгельм СМОЛЯК
ПроUA
Власне, нічого нового в повідомленні не міститься: перелічуються і так усім давно відомі факти "здачі" українських підприємств у ласкаві руки російських інвесторів. Привід звернути увагу на це повідомлення міститься саме в початковій тезі, відповідно до якого крім "націоналістів" нікого в цій країні питання її суверенітету (економічного) не цікавить. Якась дивна тенденція намітилася останнім часом у підході європейських ЗМІ до проблем України! Може бути, запах обіцяного російського газу вже європейцям у голову вдарив, але ланцюг їх міркувань "з нашого приводу" короткий і невигадливий: 1) реальні інтереси країни відстоювати, крім "націоналістів", нікому, 2) "націоналіст" - це однозначно екстреміст, 3) а з цією публікою толерантним європейцям справи мати не можна. Саме з таких позицій намалювала нещодавно етюд на українську тему англійська The Guardian. Ми не будемо вдаватися тут у дискусію, чи є в цих ствердженнях частка правди і наскільки вона велика. Не час (як показали, наприклад, останні події навколо "культу Шевченко") обговорювати і правомірність претензій тих, хто десять років тому обрав своєю професією боротьбу "за чистоту" незалежності і прирахував себе на цій підставі до національного "еліти". Події останніх років, суспільно-політичні й економічні, показали, що Україна не володіє власною національною елітою. Тому розмови про економічну незалежність, ефективну приватизацію і національні інтереси стають довільними. У процесі "великої" приватизації вирішується лише один-єдине питання: хто "купить" Україну - Росія або Захід? Для проведення приватизації в національних інтересах необхідні дві важливі речі: наявність національного капіталу і політична воля керівництва країни. Українські олігархи на високе звання національних капіталістів явно не тягнуть. Більшість з них занесені у відповідні списки і є "невиїзними" у розвинуті країни, де проти них до того ж, порушені кримінальні справи за фактами корупції і відмивання грошей. Мову вони теж знають слабенько, а такі поняття, як "чесна гра", "прозорість" і "діловий етикет" для них узагалі неперекладні. А ось з російськими колегами вони прекрасно один одного розуміють, говорять "по поняттях", тому заборонити їм в'їзд у суміжну державу там нікому й у голову не приходить. В наявності озброєна спільність приватизаційних інтересів за колумбійським варіантом: ми вам - доступ до розділу пирога власності, ви нам - гарантії нашої участі в її розділі і прибутках. Влада теоретично могла б приструнити олігархів і зрівноважити їхній тиск допуском на внутрішній ринок західного капіталу - з його любов'ю до "правил гри". Однак єдиним представником влади, здатним розіграти такий сценарій, залишається лише уряд Ющенка. Але - без необхідної політичної підтримки і ресурсів суспільного впливу. Доки Віктор Андрійович говорить про "панукраїнство", "європейську дорогу" і "європейських стандартах життя", його ж підлеглі роздувають скандал навколо енергетичної цифри, а Президент перепідкоряє собі НКРЕ, що тепер буде заодно визначати не тільки потік електроенергії в мережі, але і потоки всіх енергоносіїв у трубопроводах. А щоб прем'єр і далі "не рипався" зі своїми прозахідними і панукраїнскими штучками, йому влаштовують антитимошенківську кампанію, покликану виснажити його власні "біологічні ресурси". На що пан Ющенко недавно і поскаржився. У цій ситуації прем'єр, як видно, має лише один внутрішній резерв: необмежений біологічний ресурс його соратниці віце-прем'єра Юлії Тимошенко. Навіть після дуже своєчасного "виклику на допит до московських слідчих" і нового обвинувачення її чоловіка в дачі мільйонних хабарів Лазаренко напередодні рішення Верховного Суду про звільнення Олександра Тимошенко з-під варти, віце-прем'єр не скаржиться на життя і добровільно йти з посади не збирається. Жодна з політичних партій і громадських організацій, що
громоголосно визначають уряд Ющенко останньою надією України, не спромоглася на мало-мальськи діючі акції в його підтримку. Як не сформувалася й очікувана нова проурядова більшість у Верховній Раді. Боязкі голоси лідерів деяких патріотичних партій затверджують, що Генпрокуратура України виконує політичне замовлення московської влади, що прагнуть приструнити не тільки своїх олігархів, але й українських реформаторів. Але ці голоси ніяк не впливають на ситуацію. Ющенко ще зможе деякий час протриматися на зовнішньому резерві - на багнетах західної дипломатії - і продати західним буржуям трохи обленерго. Про це говорить просте порівняння: усі західні місії (МВФ, Всесвітній і Європейський банки, а також лідери країн і урядів) в один голос вихваляють реформи в ПЕК. Тоді як Держподаткова адміністрація, РНБОУ і Президент вважають положення в ньому мало чи не катастрофічним. Чи купить Україну Захід? Окрім скарг на недосконалість законодавства й огидний інвестиційний клімат, від західних інвесторів чутно тільки одне: "Все вже куплено Росією". Після даної констатації висвітлюється перерахування об'єктів, що ще недавно вважалися перлинами вітчизняної економіки. Але отут "західники" лукавлять. Тільки в майбутньому році ми підійдемо до самого головного - приватизації енергетичної інфраструктури і комунікацій, через котрі можна буде контролювати всю економіку країни. Але в США і республіканці, і демократи ще задовго до виборів свого нового президента заявили, що дивляться на Київ через призму Москви, а в європейців повно своїх проблем. Переварювання нових членів Євросоюзу, слабкість євро, можливий захід ери правління соціал-демократів і прихід до влади в європейських країнах правих партій неминуче зроблять політику ведучих країн континенту більш націоналістичною. Навряд чи це буде викликом існуванню самого Євросоюзу, але займатися Україною то вже точно буде нікому. Відповідно до дослідження професора Богдана Гаврилишина, куплена Росією Україна, навіть якщо вона і залишиться номінально незалежною, знову зробить її наддержавою. Тільки в цьому випадку російська державність і економіка зможуть собі дозволити і далі розвиватися екстенсивно. Геополітична підлість тут у тім, що здавши Україну Росії, Захід знову буде граничити з ворожою імперією з усіма випливаючи ми з того наслідками.
|
