|
як індикатор морально-політичного клімату в суспільстві
Данило Петренко
Українське слово, 9.11.2000
|
|
Головна «провина» Ющенка полягає у тому, що він, не намагаючись того зробити, відтіснив Л.Кучму на другий план. Прем'єр навіть у вкрай несприятливій обстановці демонструє, яким повинен бути справжній лідер Нації, котрий свої дії підпорядковує не калитці купки чужих скоробагатьків чи власному пихатому «я», а — інтересам Держави, Народу. |
|
В Україні за майже 10 років керівництва Кучми не проведено жодної ефективної реформи. Як слушно він сам зауважив, перші чотири роки свого правління він вчився на Президента. І ось, нарешті, на чолі уряду стала людина, яка намагається провести елементарні, з точки зору здорового глузду, дії: щоб за енергію платили гроші, щоб бюджет розподілявся за зрозумілою всім схемою, щоб людям виплачували ними ж зароблені гроші і т.ін. |
|
Але державно-олігархічне ТБ, особливо УТ-1, друковані ЗМІ знайшли в діяльності Ющенка стільки недоліків, скільки вони не знаходили в діяльності всіх попередніх урядів разом взятих.
Відбувається звичайна PR-акція з метою дискредитації Ющенка як українського політика. І це при тому, що жодної самостійної політики Ющенко не проводить, і своєї команди він не має — уряд формувався Президентом. Уявіть абсурдність ситуації. Прем'єр виконує програму дій Президента, останній в будь-який момент може послати Ющенка чи будь-кого з міністрів у відставку. Але ЗМІ з усіх сил ведуть кампанію проти Ющенка. Тож у чому проблема? Невже в ПЕК? Очевидно, що ні. Виявилось, що Ющенко є одним з тих нормальних українських політиків, які при умові існування більш-менш прийнятної політичної системи вивели би Україну з кризи. І це чітко побачили всі. Але скажіть, хіба уряд, яким керує Ющенко, є першим і головним урядом в Україні? Чому члени уряду Ющенка підписувались під висновками комісії Марчука, коли відомо було, що службове розслідування за вказівкою прем'єра показало правильність цифр, наведених віце-прем'єром Тимошенко на дні уряду у Верховній Раді? Якщо люди, які підписались, вболівають за долю України, то повинні були на засіданнях уряду вирішити всі проблеми, а не виносити на суд громадськості внутрішні проблеми уряду. Стосовно підписантів з комісії Марчука — то їм спідручніше подати у відставку. Їхня поведінка означає, принаймні, недостатню політичну культуру та громадянську зрілість.
На жаль, ніхто не намагається нарешті розібратись, то хто все ж таки говорив правду, що діється насправді. Як сталось, що виплачені всі борги пенсіонерам? Як Україна за рік зменшила зовнішній борг на 2 мільярди доларів? Чому попередні уряди не змогли цього зробити, а цей зміг? Питання риторичні. Цей уряд почав трошки думати про Україну. І якби йому не заважали, в України з'явилась би надія на вихід з кризи. Але це не є основною метою більшої частини нинішньої політичної «еліти». Її мета — утриматися при владі і створити політичну систему, яка би гарантувала збереження влади у майбутньому. Тому завдання полягає у дискредитації Ющенка, щоб, не доведи Боже, народ не прозрів і не побачив у ньому свого майбутнього керівника.
Цікаво, що в інтерв'ю, яке Марчук давав у Польщі, він заявив, що відставка Ющенка не розглядається, бо могла би лише зашкодити інтересам України. Взагалі-то думка вірна. От якби ще за нею йшли відповідні справи. Але так не буде, бо пан Марчук чітко визначив свою позицію на боці сил, які хочуть зберегти існуючий в Україні стан справ.
Реакція прем'єра була цілком адекватною на такі випади, коли він заявив, що не дозволить згвалтувати уряд, і питання стоїть про честь і «біологічну межу».
Морально-психологічний клімат, який склався в українській політиці, є руйнівним для держави та суспільства. Вважаю дуже доречним нагадати слова Пілсудського, сказані майже 80 років тому в подібній історичній ситуації Польщі: «панує глибоко аморальна політична думка», яка спирається на «легкість сприйняття брехні як основи політичної думки і політичних суджень, з якою вести чесну дискусію надзвичайно важко...»
Ситуація на межі критичної. Довіривши Президенту одноосібне схвалення рішення про відставку уряду, ми можемо очікувати її в будь-який момент. І вирішальним чинником, як видно з окремих подій останнього часу, є тиск Росії, якій невигідно мати в Україні такий уряд, який відстоює українські інтереси. Існуюча політична система не в змозі забезпечити стабільність діяльності уряду та його політичну відповідальність. І це є основною причиною хиткого становища української державності. Але власне ця політична система забезпечує зміцнення олігархічних кланів та їхній вирішальний вплив на політичні процеси в Україні.
Значна частина так званої «більшості» у парламенті налаштована проти уряду і діє лише з власних приватних інтересів. Справа Жердицького, Тимошенка та низка інших показує, що правоохоронні органи готові виконувати волю олігархів і перевіряють, наскільки суспільство здатне відмовитись від завойованих прав та свобод.
Проросійські кола в українському політикумі та російські агенти впливу в останнії 3-4 роки різко посилили роботу з дискредитації провідних українських політиків. Тому питання відставки Ющенка не є питанням окремих політиків, в т.ч. Президента. Воно є проблемою всього українського народу. Чи здатне українське суспільство захистити українських політиків, бо вони не можуть існувати поза ним, чи і надалі будемо підтримувати кримінально-олігархічні клани та їхні «народні ініціативи»?
|
