|
— переконує журнал духовної, владної, бізнесової і професійної еліти “Перехід-IV” (Київ, Український клуб).
Нещодавно побачив світ спеціальний випуск (№2/2000) цього часопису, який, безперечно, викличе палкі дискусії. Вперше на такому високому фаховому рівні піднімаються питання, які стосуються місця і ролі України у світовому еволюційному процесі. Опубліковані в журналі дослідження перевертають стереотипні уявлення про розвиток України, її сучасний стан та перспективи. Фактично, вони говорять те, про що кожен українець здогадувався, але не міг ясно сформулювати. Пропонуємо коротке інтерв’ю “Народного оглядача” з видавцем журналу, президентом Українського клубу Юрієм Збітнєвим.
- Як виник журнал і в чому його головне завдання?
 |
Ідея створення журналу народилась внаслідок наших намагань побачити місце і роль України у світі третього тисячоліття. Для багатьох сьогодні вже стало очевидним, що людство перетворюється, переходить у нову якість, оскільки старий світ умирає і з нього народжується світ новий. Цей перехід відбувається стрибкоподібно, через гостру системну кризу. Завдання журналу — полегшити муки народження нової цивілізації, науково і психологічно підтримати перехід України та світу на вищий еволюційний рівень.
|
- Чому саме в цей кризовий період так важливе об’єднання українців всього світу?
Кризові випробування самі по собі згуртовують людей, адже коли стає справді тяжко, то погляд передусім звертається до своїх. Так було завжди, проте нинішня ситуація має унікальну особливість, яка позначається одним словом — ГЛОБАЛІЗАЦІЯ. Вона радикальним чином змінює стратегію національного поступу, оскільки у глобалізованому світі вирішення локальних проблем потребує глобальних зусиль.
- Тобто в нинішньому світі вже не врятуєшся у “хаті, яка скраю”?
Наведення ладу в Україні можливе лише в результаті спільної дії всього світового українства. Локальні політичні партії, рухи чи блоки вже не здатні подолати розпад України й ініціювати народження нової української нації — сильної і здорової. В цьому переконує невдача всіх дотеперішніх спроб створити таку державу, яка б служила українському народу, а не паразитувала на його тілі. Так що життя саме штовхає нас до нестандартних рішень.
- Але чи українська діаспора настільки зацікавлена в упорядкуванні України, щоб знову розпочати активні дії, як це було десятиліття тому?
Давайте розглянемо лише суто прагматичну сторону цієї зацікавленості. Хочемо ми цього чи ні, але світ об’єктивно йде до дестабілізації — хоча й тимчасової (можливо, на кілька десятиліть), проте достатньо потужної і всеосяжної. Першими це відчули українці Росії та Югославії. Українська держава не спромоглася їх захистити, тому що ця держава, власне, й не є українською. Чим далі, тим гостріше ми будемо усвідомлювати просту істину: українці як всесвітній етносоціальний організм потребують геополітичної точки опори, “місця постійного базування”. Цією точкою опори може бути лише така українська держава, яка була би спроможна надати кожному українцю в будь-якій точці світу ефективну допомогу — психологічну, інформаційну, фінансову, політичну, технологічну, мілітарну.
- Але чи реально залучити до державотворення багатомільйонну українську діаспору?
Насправді достатньо об’єднати кілька сотень українців, проте це мають бути кращі у своїй сфері діяльності, справжні професіонали. Коли йдеться про еліту, то кількість не грає суттєвої ролі — визначальним показником стає людська якість.
- Чому ж досі не відбулося такого об’єднання?
Тому що всьому свій час і година своя кожній справі під небом. Завдяки десятилітньому “блуканні в пустелі” і “випробовуванню вогнем” трансформаційного хаосу з’явилась можливість вичленити у суспільстві чотири поведінкові групи. З погляду євангельської антропології це “пастирі”, “вівці”, “хижі вовки” і “вовки в овечій одежі”. Блага звістка полягає в тому, що сьогодні українці мають чудову нагоду для об’єднання “пастирів”. Досі в українському соціально-політичному процесі було багато демагогії, але гостро не вистачало психології та антропології. Наш журнал поступово компенсує цю нестачу і, таким чином, намагається сформувати духовно-інтелектуальні підстави для СПІЛЬНОЇ ДІЇ всесвітньої української еліти.
|
