|
9.01.2002 Існуюча політична еліта добре чи погано виконала свою роль, і її подальше перебування при владі буде тільки погіршувати становище. Відчуваючи власну слабкість, бутафорні політичні партії об’єднуються довкола сили, якою є нинішня Адміністрація і тим самим готують собі пастку — надію на адмінресурс, який в черговий раз не спрацює і тим самим вивільнить політичне поле для приходу нових лідерів. Хоч-не-хоч Президент сприяє цьому процесу, оскільки наступні три роки вимагатимуть від нього нових неординарних кроків, а отже, і нових людей, нових професіоналів, нових лідерів. Парадокс полягає в іншому: відсутність глобальної національної доктрини, відсутність генерації, здатної перетворити населення України на Українську націю — молоду і сильну — призведе до того, що на зміну одним посередностям прийдуть інші посередності, можливо, навіть гірші.
Сьогодні вже можна сказати — проект “Спільна Дія” був спрямований на упередження цих негативних наслідків та створення постійно діючого, соціально активного середовища, яке б об’єднувало кращі сили світового українства і виштовхувало нагору лідерів нової України. З цією метою протягом двох років в рамках журналу “Перехід-ІV” друкувались матеріали, які були спрямовані на пошук і реалізацію нових шляхів розвитку України. В їх основу було покладено неординарне бачення авторами минулого не тільки України, але й цивілізаційного, расового і духовного розвитку всього людства. Без формування такої базисної основи практично неможливо сформулювати бачення майбутнього, викристалізувати критичну масу особистостей, які б могли в силу своєї пасіонарності реалізувати ідею сильної нації і сильної держави.
Не секрет, що протягом останніх років Україна послідовно здавала позиції практично по всіх напрямках і безвідповідально розтринькувала промислові, наукові, освітні, технологічні та інші ресурси, що їй дісталися у спадок від Радянського Союзу. Але якщо в політичній сфері допущені прорахунки ще якось можна прикрити здобуттям формальної незалежності і певними дипломатичними перемогами, то у сфері економіки відбувся повний провал. Небачене падіння рівня життя переважної частини населення, масове безробіття і майже потрійне зменшення економічного потенціалу є фактами очевидними і загальновідомими.
Менш очевидним є те, що вціліла частина економіки все більше контролюється силами неукраїнськими або, приховано чи відверто, антиукраїнськими. Україні належить лише десята частина внутрішнього ринку, все більше великих підприємств стає власністю іноземних корпорацій, а більш-менш масштабні спроби підйому національного українського бізнесу розтоптуються у зародку. Україна як суспільний організм все більше нагадує людину, під’єднану до апаратів “штучна нирка”, “штучне серце”, “штучний кровообіг” і навіть “штучний мозок”. Теоретично, при нормальній роботі цієї “апаратури” ще можна якось існувати — але лише доти, доки хтось не захоче перекрити хоча б один з життєво важливих “кранів” або змінити співвідношення між тим, що подається в організм, і тим, що з нього відбирається. Наприклад, перекрити газовий кран, зруйнувати ще одну галузь економіки або щорічно вивозити з України коштів не на 4 млрд доларів США, як це робиться протягом останнього десятиліття, а скажімо, на 5 чи 6 млрд.
Всі ці роздуми підштовхують до парадоксального висновку — до влади повинні прийти нові лідери, але існуюча влада лідерів не чекає. Хоча, з іншого боку, лідерів не чекають — вони приходять самі.
Спільна Дія є саме тим середовищем, яке, знаходячись поза владою, генерує нову національну доктрину, формує нову плеяду національних лідерів і об’єднує довкола себе тих, хто усвідомлює своє призначення, свої можливості, тих, хто хоче бути господарем на своїй землі, хоче сам творити своє майбутнє і нести за нього відповідальність.
Багато хто передчуває велике майбутнє України і шукає вихід з теперішнього застою. І в Україні, і у діаспорі все частіше говорять про те, що нація потребує справжнього мужчину, гетьмана: “От якби був у нас національний лідер...”. Проте пасивне очікування цілковито суперечить арійському духу. Лідера не чекають. Індивід не може сам витворити політичну машину, він може лише увібрати в себе колективний порив, посилити його і штовхнути далі. Обраному потрібно багато добровольців. Багато людей повинні шукати, думати, діяти, щоб потім кращий з них, висунутий ними вперед, у свою чергу власним прикладом примусив їх самих піднятися ще вище.
Лідера не чекають. Справжні мужчини повинні діяти самі, повинні прориватися самостійно. І якщо вони діятимуть згуртовано, лідер їм допоможе. Національний лідер — це плід тривалої послідовності індивідуальних зусиль.
ЛІДЕР — ЦЕ ВИНАГОРОДА ЛЮДЯМ СМІЛИВОСТІ І ВОЛІ.
« повернутися | обговорити на форумi »
|
