Описане вище бачення еволюції людського роду, ґрунтоване на археологічних відкриттях другої половини XX століття, дозволяє відповісти на запитання, хто ж такі арії в широкому сенсі цього слова. АРІЇ — ЦЕ ПЕРЕДОВА ЛІНІЯ ФРОНТУ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО РОДУ, ЦЕ АВАНГАРД ЙОГО ЕВОЛЮЦІЙНОГО ЗРОСТАННЯ. Арії піднімаються найвище, після чого підтягують до себе решту людства.

9.1. Нові люди

У світі 40-го тисячоліття до н.е. аріями були близькосхідні неоантропи — “нові люди”. З погляду сучасної науки, вони виникли в районі Близького Сходу і Месопотамії, тобто саме там, де згідно з християнською традицією знаходився Рай (Едем) . По відношенню до тодішніх палеоантропів, “нові люди” відрізнялися меншою агресивністю (в т.ч. у них не було канібалізму), наявністю зачатків членороздільної мови, кращою організованістю, вищим зростом. Подібно, що вони з’явилися в результаті якогось еволюційного стрибка (“генної мутації”), викликаного зовнішнім, Божественним втручанням (зокрема, за посередництвом “геоплазмового удару”).

На психічному рівні еволюційний стрибок полягав у виникненні Третьої сигнальної системи — дуже ефективного органу колективного виживання, головним проявом якого є совість. Голос совісті — це тихий голос Бога, який присутній у людській душі. Тому можна впевнено казати, що неоантропи перебували у значно тіснішому зв’язку з Богом, ніж їхні сучасники-палеоантропи. 

Психічні зміни супроводжувалися змінами фізичними. По-перше, неоантропи мали круглішу голову (якщо дивитися на череп згори), тобто були брахікефалами (круглоголовими). Ми вже говорили, що чим кругліший череп, тим вільніше у ньому розвивається мозок. Це був принциповий еволюційний крок уперед, адже всі інші підвиди Homo sapiens, що оточували неоантропів, були доліхокефалами (довгоголовими). По-друге, неоантропи мали змінену форму глотки (т.з. “довгу глотку”), яка уможливила найпростішу членороздільну мову. Зі свого боку, постійне вживання мови розвивало мовний апарат. Проте це були лише перші кроки людини в оволодінні мовою. 

У результаті демографічного вибуху, який завершив становлення неоантропів, їхній подальший розвиток відбувався у двох еволюційно взаємодоповнюючих напрямках:

1) Змішування. Більша частина неоантропів, яка покинула свою батьківщину, змішалася з древнішими підвидами Homo sapiens і, таким чином, надала тодішньому людству потужного еволюційного імпульсу. Фактично, ця частина неоантропів піднімала величезний масив своїх “незмутованих” сучасників на вищий рівень розвитку, причому шляхом пониження власного рівня. Ми не знаємо, усвідомлювали вони це чи ні, але з теперішніх позицій це був акт жертовності і самовіддачі. В результаті такого змішування виникли негроїдна і монголоїдна раси, кожна з яких почала розвиватися своїм, оригінальним шляхом. Неоантропи і витворені ними через змішування великі раси освоїли перший психоінформаційний рівень розвитку (рівень особистого досвіду), що на той час було величезним досягненням.

2) Чистота. Інша частина неоантропів пішла у приполярну Європу і завдяки цьому уникнула змішування з відсталішими підвидами Homo sapiens. В результаті жорстокого природного добору вижили спільноти, найбільш розвинені фізично, інтелектуально, організаційно. У 25-му тисячолітті до н.е. на території Північного Надчорномор’я виникла нова раса.

9.2. Напочатку було Слово. Біла раса.

Європеоїди-бореали, ці безстрашні мисливці за мамонтами, велетенськими оленями і волохатими носорогами, успішно розвинули прогресивні якості своїх попередників неоантропів. 

Головною зовнішньою відмінністю бореалів від неоантропів стали світлі зовнішні покрови (шкіра, волосся, очі). За цією ознакою вони називалися білими, русявими, сонячними. Ключове слово — “білий”. У порівнянні з близькосхідніми неоантропами європеоїди були круглоголовішими, вищими і фізично сильнішими.

Головною внутрішньої відмінністю стало володіння Словом, Голосом. Зростав словниковий запас, вдосконалювалося мовлення. Людина вже не просто навчилася чітко вимовляти слова — вона оволоділа СПІВОМ. 

Володіння мовою стало монопольною здатністю білої людини, внаслідок чого слово “білий” водночас означало “співучий”. Від бореального кореня “гол-гал” (голос-білий, світлий) походять: 

•  українські “галайко” — крикун; “галакати” — кричати; “галас” — голосна розмова, крик; галайстра — “шумний натовп, купа дітей”; “ґаламаґати” — говорити дурниці; приспів “гала” (“Ой чук та гала, а я в церкві була”, “гала-гігі-гей”, “галя-гиля”)

• сумерське “галя”, “гал” — постійний співак у храмі, дяк

• італійське “гала” — урочисте придворне свято зі співами в Італії і Франції 17-18 століть

• сучасне “гала-концерт” — урочисте пісенне видовище

• французьке “галó” — світлове коло навколо Сонця

• грецькі “гала” — молоко, тобто біле (порівняйте з укр. “набіл” — молокопродукти); звідси “Галактика” — “Молочний шлях”; “геле” — сонячне світло, “Геліо” — Сонце

• українське “ґалаґан” (світлоносний, “гала” — світло, “ган” — гнати, нести) — іскра (“із-ра”, тобто “зі світла”).

Все біле і світле європеоїди вважали добрим і красивим, звідки французьке “галантний” (від galant) — люб’язний, чемний; італійське “belladonna” — прекрасна дама, буквально “біла жінка”. Найкрасивіші жінки в грецькій міфології — Галатея (від “гала” — біла, молочна) і Гелена (Helena, Єлена) — світла, сонячна. 

 

Володіння Голосом-Словом відкрило величезні можливості накопичення і передачі інформації, дало колосальний поштовх у розвитку мислення і соціальної взаємодії. Завдяки йому біла раса вийшла на другий психоінформаційний рівень, вінцем якого стала особлива Божа ласка — здатність читання “Хронік Акаши” (Загального інформаційного поля або “Книги Господньої”). Оволодівши Словом, людина почала ясніше мислити і чути Голос Божий. Тому Слово (мова), Голос (мовлення і його вищий прояв — пісня) вважалися проявом Бога і Божественного Світла. Ця ідея нерозривної єдності між Богом і Словом найпотужніше пролунала в євангелії святого Івана Богослова: “Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово... І життя було в нім, а життя було Світлом людей”. Галилеянин Іван Богослов називає Логосом (Словом) “другу Особу Пресвятої Тройці, Божого Сина, споконвіку зродженого від Бога Вітця, як слово родиться з думки. Слово — це Божа премудрість, якою Бог Отець пізнає Себе й усе, що є, і тим предвічним актом пізнання родить Слово, Божого Сина, що є безконечним висловом і немов звершеним образом Божого Єства” . Залишилося визначити, звідки походить грецьке ЛОГОС? Відповідь: від українського (точніше, праукраїнського, бореального) ГОЛОС. При перенесенні слова “Голос” від гіперборейського центру до європеоїдної периферії воно трансформувалося в “Логос” шляхом перестановки двох приголосних (як “ведмідь” і “медвідь”, “роксолань” і “русколань”).

Галилеянин Іван Богослов, євангеліст

Бореальна традиція трепетного ставлення до Голосу-Слова збереглась у співучості українців, у самоназві “слов’яни” (“носії слова”, на відміну від “німих” — “німців”), у православній традиції славити Бога лише людським голосом (заборона застосування у церкві будь-яких музичних інструментів). 

У допотопному світі європеоїди-бореали були аріями, тобто найкращими. Найбільший їхній винахід — бореальна мова — починаючи з 25-го тис. до н.е. була рознесена по всьому світу в процесі кількох хвиль розселення білої раси. Розвиток йшов по тій самій схемі, як і у неоантропів. Більша частина бореалів розійшлася по всьому світу, змішалася з місцевою людністю і призвела до народження багатьох етносів і підрас. Менша частина зберегла максимальну чистоту і зробила стрибок до нової, власне, арійської раси.

9.3. Арії післяпотопного циклу

Зміщення літосфери 10 тисячоліть тому і різкі кліматичні зміни призвели до глобальної кризи. Способом її подолання стало формування раси 3-го рівня, яка народилась на території Північного Надчорномор’я (Гіпербореї) — там само, де і бореальна раса 2-го рівня. Ця територія знову стала расотворчим казаном, еволюційним мостом між старим світом і новим. Тому Чорне (Руське) море в давнину називалося Понт, тобто “міст”. 

З того часу арійська функція виконувалась у Північному Надчорномор’ї: араттами, трипільцями, кімерійцями, скитами, антами, русичами, козаками. Розселення арійців з українського етнотворчого казана призвело до виникнення феномену індоєвропейців, які в нинішньому світі є найбільшою цивілізаційною потугою. 
Змішування індоєвропейців з негроїдами і монголоїдами, метисами і мулатами досягло максимальних масштабів на індоєвропейській периферії — в Західній Європі та азіатській Росії, а особливо на дальній периферії — в США і Латинській Америці. Пік міжрасових змішувань припадає на XX століття. Це свідчить про те, що арії післяпотопного циклу (5966 р. до н.е. — 2015 р. н.е.) виконали своє завдання у піднесенні людства на вищий рівень розвитку. Настає час нових аріїв. 

9.4. Нові арійці

Передусім потрібно прослідкувати, які людські параметри з еволюційної точки зору є найбільш прогресивними, тобто є ознаками арійськості. На історичному шляху людини від неоантропів до наших часів стабільно виявлялися такі властиві арійцям риси:

на духовному рівні:

1) прагнення до досконалості, праведності, святості; 
2) життєвий оптимізм, довіра до Божого милосердя і справедливості;
3) сміливість, відкритість до майбутнього, нового, незвіданого; 
4) шляхетність і жертовність.

на психічному рівні:

1) здатність до творчих, масштабних, нестандартних дій;
2) відчуття власної свободи і повага до свободи інших;
3) самодисципліна, відповідальність, чіткість, рішучість;
4) любов до праці;
5) виразне відчуття краси і здоров’я (психічного та фізичного);
6) любов до мови, мовлення, пісні (співучість);
7) інтерес до внутрішнього світу людей і народів, повага до їх оригінальності та неповторності.

Людина, яка володіє такими духовними і психічними якостями, фактично і є арійцем. Незалежно від свого етнічного чи расового походження, від місця і часу свого проживання. Тобто арійці розкидані по всьому світу, хоча їхня концентрація і не однакова у різних країнах. Такий підхід цілком збігається з християнською концепцією, що кожна людина досягає спасіння своєї душі індивідуально.

А тепер перейдімо до вищого рівня світоустрою і поміркуймо в категоріях еволюційних циклів і цивілізацій. 

Подібно до глобальної кризи 10-тисячолітньої давності, людство стрімко втягується у нову глобальну кризу. Її подолання потребує переходу на наступний — четвертий цивілізаційний рівень. Цей перехід може здійснити лише раса 4-го рівня, яка буде продовжувачем чистої еволюційної лінії, започаткованої неоантропами 40-го тисячоліття до н.е. Ця нова раса є способом подолання глобальної кризи. Вона остаточно сформується в процесі цього подолання. 

Нова раса дозволить людству подолати глобальну кризу і вийти на вищий рівень — у нову екологічну нішу. Отже, НОВІ АРІЙЦІ — ЦЕ РАСА-4. У її негайному формуванні зацікавлений весь світ, всі раси, всі народи. Якості, виплекані новою расою, будуть рознесені по всьому світу і засіяні в тіло й душу глобального людського організму. 
Але це чергове Велике змішування відбудеться пізніше. Сьогодні є актуальним інший процес. Його ключове слово — ЧИСТОТА, що на бореальній (праукраїнській) мові звучить як “РАСА”. 

Продовження >>> 

Версія для друку (272 Кб)

Повний ілюстрований варіант "Арійського стандарту" щойно вийшов у четвертому (2-2000) числі нашого журналу. Його можна або придбати у книгарнях Києва або замовити через нашу редакцію (див. розділ "Як отримати журнал").

Мешканцям України для отримання журналу достатньо переказати 12 грн. поштовим переказом на адресу:
04108, Київ-108, а/с 23,
Каганець Олені Миколаївні.

Довідки за телефоном (044) 460-30-21

Шановні друзі! 

Запрошуємо Вас висловити свої міркування, зауваження і пропозиції щодо питань, які досліджуються в "Арійському стандарті", адже Ваша участь та інтелектуальна творчість - це невід'ємна складова жанру веб-серіалу. Давайте для цього використаємо технологію "ПЕРЕХІД-форум". Крім того, Ви можете поставити запитання безпосередньо автору дослідження:

На прохання перших учасників "Арійського стандарту" нові серії виходитимуть щочетверга, щоб була можливість у робочі дні роздрукувати текст і спокійно прочитати його у вихідні.