Одним з найвідоміших проявів розгортання арійської раси стало переселення частини аріїв в Індію в середині II тисячоліття до н.е. На думку дослідників, назва “Індія” походить від арійського племені “сіндів”, які вирушили на південний схід з Таманського півострова, древня назва якого — “Сіндіка” . Вперше цей зв’язок прослідкував німецький вчений К.Ріттер ще в середині XIX століття. Індія має ще одну назву — Бгаратта, тобто “Божественна Аратта” (від. санскритського бгаґа — бог). Саме в Індії були записані і збережені аратто-арійські веди. Необхідність запису ведичної мудрості була викликана тим, що усна традиція почала забуватись: давалися взнаки і змішування з місцевим населенням, і втрата людьми здатності запам’ятовувати великі масиви інформації, оскільки на зміну “нормативному мисленню” поступово приходило “логічне мислення”.

Не менш грандіозним процесом розгортання геосоціального організму Україна було розселення аріїв у південно-західному напрямі. Племена, які в кінці III-го тис. до н.е. ринули на територію Греції, Італії, Малої Азії і всього Середземномор’я, називалися пелазгами. Відомо, що “пелазги” (з санскриту — лелеки) — це прийнята у згаданих краях назва племен лелегів . Можливо, що тоді це була загальна назва переселенців з території України. Ця традиція збереглась до наших днів: символом всесвітньої української діаспори є лелеки-журавлі (“Чуєш, брате мій, товаришу мій, відлітають сірим шнуром журавлі у вирій...”). 

Лелеги-пелазги заснували Трою і пішли далі на Захід, зокрема в Італію і Грецію: “Першими індоєвропейцями в Греції були не греки, а пелазги, які прийшли з півночі у III тис. до н.е.” ; професор О.Чертков півтора століття тому навів назви етруських племен в Італії: трояни, орателі, дуліби, ірпіні, бреги, обричі, давні, поляни . Геродот писав, що Еллада початково називалася Пелазгією, а ряд дослідників вважає, що ці назви є спорідненими. Плутарх вважав, що пелазги були засновниками Риму і писав, що “пелазги, які обійшли більшу частину землі і підкорили мало не всі народи, поселились там і дали місту своє ім’я в ознаменування сили своєї зброї” . “Приблизно у 22 столітті до н.е. пелазги завоювали Кріт, де з їх появою виникає грандіозна Мінойська (точніше, Середньомінойська) культура. В ідеальних умовах великого острова і відсутності серйозних суперників на морях вона протягом 700 років могла розвиватися безперешкодно і стала явищем воістину унікальним, за багатьма параметрами перевершивши всі сучасні їй цивілізації стародавнього світу” .

 

Бронзові статуетки з острова Сардинія. Воїни “народів моря” (амореї) зі щитами та мечами, аналогічними знайденим поблизу с. Борисівна на Одещині.

Тодішні вихідці з українського етнотворчого казана ще зберігали світлі зовнішні покрови, властиві допотопним європеоїдам-бореалам і післяпотопним арійцям. Тобто в основному вони ще були русявими, тому Гомер називав їх “богосвітлими пелазгами” (Одіссея, XIX). Пелазги були вправними воїнами і майстрами у виготовленні залізної зброї. Це й не дивно, адже згідно з найновішими даними “в V-IV тисячоліттях до н.е. рівень металургії в Прикарпатті суттєво випереджав Месопотамію” .

За приблизними розрахунками, Троя була зруйнована приблизно у 1250 році до н.е. , що збігається з часом прибуття пелазгів у Палестину в рамках т.з. навали народів моря: “Це була масова міграція войовничих племен з Нижнього Подунав’я та Північного Причорномор’я в Грецію, Малу Азію, Палестину, на острови Середземного моря” .

Проте це була далеко не перша хвиля заселення Палестини арійськими племенами. Одна з попередніх хвиль датується 2200-2000 рр. до н.е. Як пише англійський історик Майкл Грант, “їхні колодязеподібні захоронення з могильними горбами нагадують поширену в південноруських степах культуру курганів” . Пізніше були гети (хетти) і етнічно близькі їм гіксоси (гікси) — також вихідці з Північного Надчорномор’я. Останні навіть завоювали Єгипет приблизно у 1720 році і панували в ньому до 1570 року до н.е. , встановивши 15-ту і 16-ту династії фараонів. Один з цих фараонів мав ім’я Киян, в Єгипті збереглася його статуя. Відомо, що гіксоси і хети були високі на зріст, русяві, синьоокі і білошкірі, вони привезли з собою металеву зброю, колісниці і вози, яких ніхто доти у тих краях не бачив. У кінці XIX ст. до н.е. вони здобули Ханаан, а згодом на місці стародавнього Ярусалима європеоїдів-бореалів побудували новий Ярусалим (Єрусалим) . У Біблії про походження Єрусалиму сказано: “твій батько — амореєць, а мати твоя — хеттеянка” (Єзекіїль, 16.3). 

Пелазги-троянці, в тому числі вихідці з Крита, стали тими біблійними “филистимлянами”, які тривалий час були головними супротивниками євреїв. Від пелазгів (єврейською — “пелиштим”) виводять назву “Палестина”, яку євреї ще називали “крітським півднем”. Пелазги тут заснували п’ять сильних міст-держав, займались морською і караванною торгівлею. У періоди воєн вони проводили спільні наради і мали єдине військове командування (подібно як у Сумері, державі Антів і Київській Русі). Це об’єднане командування “керувало добре озброєними і вишколеними професіоналами — вихідцями з військово-феодального прошарку, який панував над місцевим ханаанським населенням. Опорою армії стало монопольне володіння залізом. Монополія полягала в тому, що филистимляни відмовлялись постачати ковалів, залізну зброю та інструменти своїм сусідам-ізраїльтянам”. 

 

Арійські народи, які народжувались і виходили у широкі світи з українського етнотворчого казана, відомі під багатьма іншими назвами, зокрема: Руси (світлі, русяві), Самари-сумери-кімери-кімерійці (сонячні воїни, люди холоду, “зимарі”), Гали-Галати-Галилеяни (тобто “білі” , порівняйте з грецьким “гала” — молоко і українським “набіл” — молокопродукти), Гелони-Будини, які мали столицю Гелон (нині Більське городище, що над Ворсклою) і, за повідомленнями Геродота, говорили еллінського (геллонською) мовою, Кельти (тобто “люди холоду” — згадка про приполярну Гіперборею, порівняйте з англ. cold і нім. Kälte – холод), Таври (богатирі, “яр-тури” — носії сили турів, кентаври — кінні таври) Сколоти (зовнішня назва — скити), Анти (богатирі, герої, від яких пішли “антична культура” і “античні (тобто, героїчні) часи”), а також Роксолани (від русколань — руська земля), Россомони (від русо-ман — русява людина), Черкаси (священні воїни), Козаки (воїни, мечоносці), Укри (мудреці, “учителі волхвів”).

Зображення хетського воїна на стіні гробниці фараона Хоремхеба. Близько 1400 р. до н.е.

Продовження >>>

Версія для друку (200 Кб)

Інформація за темою:

ЗНАХІДКИ

2500 РОКІВ ТОМУ НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ ПОЛТАВЩИНИ І СУМЩИНИ ІСНУВАЛА ОДНА З НАЙМОГУТНІШИХ У ЄВРОПІ ДЕРЖАВ

За повідомленнями газети “Україна молода” (14.11.2000), науковці Центру охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської обладміністрації завершили черговий польовий сезон розкопок на всесвітньо відомому Більському городищі скіфської доби. Чимало археологів та істориків схильні вважати, що саме на теренах цього найбільшого укріплення тодішньої Європи, площа якого в чотири рази переважала розміри знаменитого Вавилона, дві з половиною тисячі років тому знаходилось описане “батьком історії” Геродотом древнє місто Гелон. 

Останнє дослідження дозволяє уявити масштаби та розміри тодішніх оборонних споруд із восьмиметровим земляним валом, частоколом і глибоким ровом. За оцінками фахівців, на будівництві такої фортечної системи працювало не менше 50-100 тисяч чоловік, що у 3-5 разів перевищувало чисельність самого міста. Причому в ті часи не застосовувалася праця рабів. Отже, без функціонування на території Більського городища могутньої держави (ймовірно, зі столицею Гелон) було б неможливо зібрати з усіх околиць таку масу людей і організувати їхню спільну ефективну роботу для захисту своєї землі.

Ми також радимо прочитати статтю О.Гаврилюка, що розміщена в нашому інформаційному додатку  "Народний Оглядач" - 

Україна – прабатьківщина східних європейців

Проаналізувавши Y-хромосоми понад тисячі чоловіків з 25 куточків Європи, американські вчені дійшли висновку, що 80% європейців походять від спільних предків. Причому, принаймні, третина з цих предків населяли колись Україну...

переглянути >>>

Повний ілюстрований варіант "Арійського стандарту" щойно вийшов у четвертому (2-2000) числі нашого журналу. Його можна або придбати у книгарнях Києва або замовити через нашу редакцію (див. розділ "Як отримати журнал").

Мешканцям України для отримання журналу достатньо переказати 12 грн. поштовим переказом на адресу:
04108, Київ-108, а/с 23,
Каганець Олені Миколаївні.

Довідки за телефоном (044) 460-30-21

Шановні друзі! 

Запрошуємо Вас висловити свої міркування, зауваження і пропозиції щодо питань, які досліджуються в "Арійському стандарті", адже Ваша участь та інтелектуальна творчість - це невід'ємна складова жанру веб-серіалу. Давайте для цього використаємо технологію "ПЕРЕХІД-форум". Крім того, Ви можете поставити запитання безпосередньо автору дослідження:

На прохання перших учасників "Арійського стандарту" нові серії виходитимуть щочетверга, щоб була можливість у робочі дні роздрукувати текст і спокійно прочитати його у вихідні.