Йдеться про те, що співвідношення між розумовими здібностями і расовою приналежністю має статистичний характер: високим інтелектом можуть володіти представники всіх рас, але з різною ймовірністю.

Одну з перших психологічних типологій расових відмінностей запропонував визначний французький психолог, соціолог і історик Гюстав Лебон (1841-1931) у своїй всесвітньовідомій праці “Psychologie des Foules” (1898 р.):

“Розглядаючи лише головні психологічні ознаки людських рас, ми можемо розділити їх на наступні чотири групи: первісні, нижчі, середні і вищі. 

Первісні раси — ті, у яких не знаходять ні найменшого сліду культури, і які зупинилися на тій епосі первісної тваринності, яку переживали наші предки в кам’яній добі: такими є нинішні фіджийці і австралійці.

Крім первісних рас існують ще нижчі раси, головними представниками яких є негри. Вони здібні до зачатків цивілізації, але лише до зачатків. Ніколи їм не вдавалося піднятись вище цілком варварських форм цивілізації, хоча випадок робив їх (наприклад, негрів Сан-Домінго) спадкоємцями вищих цивілізацій.

До середніх рас ми відносимо китайців, японців, монголів і семітичні народи. Через ассирійців, монголів, китайців, арабів вони створили високі типи цивілізацій, які могли бути перевершеними лише європейськими народами.

Серед вищих рас можуть займати місце лише індоєвропейські народи. Як і в древності, в епоху греків і римлян, так і в наші часи, лише вони одні виявилися здібними до великих відкриттів у сфері мистецтва, науки і промисловості. Лише завдяки їм ми маємо той високий рівень, якого досягнула нинішня цивілізація. Пар і електрика вийшли з їхніх рук. Найменш розвинені з цих вищих рас, наприклад індуси, піднеслися в царині мистецтва, літератури і філософії до такого рівня, якого ніколи не могли досягнути монголи, китайці і семіти” .

Лебон не пояснює, чому виникло таке розділення рас — він просто констатує фактичний стан справ, покладаючись на результати спостережень. При цьому він звертає увагу на те, що чим вище стоїть раса, тим більше в ній внутрішньої різноманітності: “У нижчих рас всі індивіди, навіть тоді, коли вони належать до різних статей, володіють майже тим самим психічним рівнем. У вищих рас нерівність індивідів і статей, навпаки, є загальним правилом”. Тому для вимірювання величини расових відмінностей доцільніше порівнювати не середні, а вищі шари населення. “Індуси, китайці, європейці мало відрізняються своїми середніми шарами і водночас суттєво різняться вищими”.

Гюстав Лебон був одним з перших, хто застосував науковий підхід у дослідженні расової психології. Тим більше здивування викликають древні, так би мовити, донаукові тексти, в яких у символічній формі віддзеркалено ті ж самі закономірності.

Йдеться про древній текст, відомий як “Хроніка Ура-Лінда”. Що це за документ? У 1859 році одна з голландських бібліотек придбала фрагмент старовинного рукопису, написаного на давньофризькій мові (яка вже 300 років вважається мертвою). Колишній власник рукопису, що продав його бібліотеці, стверджував, що рідкісний документ зберігався в його роді з XIII ст., але написаний набагато раніше (дата, вказана автором рукопису — “3449 р. після затоплення країни Альтланд”). Хроніка Ура-Лінда фактично починається з опису походження рас:

“До дванадцятого Юла він народив трьох дів:

Ліду з розжареного пилу;
Фінду з гарячого пилу;
Фрею з теплого пилу.

Коли вони були створені, Вральда наділив їх своїм подихом. Божественний Од наблизився до них, і кожна народила 12 синів і 12 дочок... Від цього пішли всі люди.

Ліда була чорною, з кучерявим волоссям, як у ягняти, очі її палали, як зорі, так що навіть погляд орла був мутним у порівнянні з нею. Вона нічого не хотіла знати про закони, її вчинки визначалися її пристрастями.

Фінда була жовтою, її волосся було подібне до гриви жеребця. Вона написала 1000 законів, проте не виконала жодного з них. Вона ненавиділа праведних за їхню прямоту і була поступливою до підлабузників. Її слова були солодкими, наче мед, але горе тому, хто їй повірив. Вона прагнула владарювати над всіма, її сини були подібні їй, їхні сестри прислужували їм, і сини убивали одне одного.

Фрея була білою, наче сніг на зорі, і блакить її очей була сильнішою за блакить райдуги. Волосся її було подібне променям полуденного сонця, вони були тонкими, наче павутина. Її їжею був мед, а її напоєм — роса, зібрана з квіткових пелюстків.

Світла Фрея. Перше, чому вчились її діти, був догляд за собою, друге — любов до чеснот. Коли вони ставали дорослішими, вона вчила їх пізнавати цінність свободи. Вона говорила: «Без свободи всі інші чесноти добрі лише для того, щоб зробити вас рабами, а ваших нащадків укрити вічною ганьбою»” .

Три священні Матері — це три расові типи, три світоглядні моделі. Ось як їх інтерпретує відомий російський традиціоналіст Олександр Дугін:

Нащадки чорної Ліди не знають, що таке закон — ні зовнішній, ні внутрішній. Їхня поведінка визначається хаотичними імпульсами. Ієрархії у них фактично не існує. Їхній соціальний устрій — хаотична анархія. Вони часто стають рабами народів жовтої раси.

Нащадки жовтої Фінди живуть при патріархаті. Чоловік стоїть в центрі їхньої цивілізації, жінка займає підпорядковане, вторинне положення. Вони живуть в умовах жорсткої ієрархії, у них є володарі, слуги, раби. Їхні закони ретельно розписані, але виконуються лише під впливом зовнішнього тиску. Їхній Бог і їхні закони — назовні. Вони схильні до ідолопоклонства, сліпого поклоніння, обожнювання земних речей (влади, грошей, насолоджень). Вони войовничі і агресивні. Їхній соціальний устрій — авторитарний централізм.

Нащадки білої Фреї мають закон у своїй душі, тому зовні вони є цілком вільними. Їхній соціальний устрій — органічна (райська) демократія. Вони почитають жіноче начало, Велику Білу Матір — концентрат расової ідеї і божественної чистоти. У них не буває рабів, оскільки свобода є для них фундаментальною цінністю. Іноді нащадки Фреї приходять до народів жовтої Фінди і стають серед них вищою кастою, володарями, царями. Серед білих бувають відступники і вигнанці, які ставлять потенції білої раси на службу інтересів народів жовтої раси. Лише завдяки таким відступникам нащадки Фінди можуть дійсно конкурувати з нащадками Фреї.

Ось такий символічний опис психології трьох великих рас. Попри деякі на диво точні спостереження і влучні формулювання, йому не вистачає системності. Історія знає, що відсутність системності і цілісності нерідко призводить до невірних висновків і помилкових вчинків, а в расових питаннях — і до злочинів проти людяності. Уникнути небезпек допомагає психоінформатика — синтетична наука, що виникла на стику системології, психології і менеджменту.

2.1. ВЕРТИКАЛЬНА ТИПОЛОГІЯ 

Психоінформатика — це наука, яка вивчає загальні закономірності зародження, розвитку і взаємодії психоінформаційних систем. До такого роду систем відносимо людей, народи, раси, людство, деякі стійкі соціально-організаційні утворення (напр., наукові школи або церкви) — одним словом, системи, що наділені психікою й існують завдяки інформаційному обміну з навколишнім середовищем.

У контексті теми расоутворення нас цікавить лише одна складова психоінформатики, а саме вертикальна типологія психоінформаційних систем. До вертикальної типології прийшли емпірично в ході дослідження феномену персональної сумісності людей. Виявилось, що кожну конкретну людину можна віднести до одного з чотирьох рівнів особистого розвитку.

1. Рівень особистого досвіду

Це перший, базовий рівень людського розвитку. На цьому рівні людина вчиться методом спроб і помилок. Ефективні дії вона може виконувати лише тоді, коли вони увійшли в її особистий досвід шляхом багатократного повторення. Для освоєння нових операцій їй потрібна особиста присутність вчителя, наставника, тренера, який вчить за принципом “роби як я” і ретельно контролює хід навчання. Самостійно вчитися вона ще не вміє, так само не вміє вчитися на чужих помилках — лише на власних. Можна сказати, що це дитячий рівень, через який проходить кожна людина. Це “початковий клас” школи життя.

Людина-1 може ефективно діяти лише під прямим керівництвом розвиненіших людей. Частина людей взагалі зупиняється на цьому дитячому рівні (не переходить у  “другий клас”) і може пристойно облаштувати своє життя лише при наявності зовнішньої опіки і прямого керування (з боку родичів, колективу, держави).

При освоєнні першого рівня людина може стати добрим виконавцем, майстерність якого поступово зростає по мірі накопичення життєвого і професійного досвіду. Можна сказати, що при цьому людина розвивається не у висоту (шляхом виходу на вищий рівень), а в ширину — шляхом максимального освоєння простору першого, базового рівня розвитку. 

Зрозуміло, що Людина-1 не здатна керувати іншими, оскільки вона не здатна керувати собою. 

2. Рівень колективного досвіду

Частина людей в процесі свого розвитку переходить на другий рівень. Для освоєння нової операції Людині-2 не обов’язково шукати собі “тренера” або робити десятки невдалих спроб для випадкового виходу на бажаний результат. Вона може подивитися, як це роблять інші, або прочитати про це в книзі, інструкції, нормативному матеріалі. Людина-2 здобуває здатність засвоювати колективний досвід і вчитися на чужих помилках та здобутках.

Освоюючи другий рівень, людина випрацьовує в собі здатність накопичувати факти, числа, інструкції, норми, правила. Вона розвиває пам’ять, стає ерудитом і може надійно діяти в стандартних ситуаціях. У неї випрацьовується здатність до колективних дій.

На другому рівні ми вже зустрічаємо початки творчості, але ця творчість, як правило, полягає не в тому, щоб придумати щось своє, оригінальне. Творчість другого рівня — це вміння знайти вже готові зразки, відібрати з них краще і застосувати на максимально доступному рівні досконалості. Підсвідоме бажання Людини-2 — все впорядкувати і унормувати, максимально зменшити присутність незрозумілого і невпорядкованого. Все має бути вписане в певну схему, норму, правило.

Другий психоінформаційний рівень є недосяжним для Людини-1. Вірніше, вона здатна усвідомити його корисність, але лише теоретично, на словах — неначе дитина, яка ще не вміє читати, але розуміє переваги цього вміння. Для освоєння другого рівня потрібно внутрішньо змінитися і вийти на цей рівень. 

Вищий рівень Людини-2 — це ерудит, який ідеально діє в стандартних ситуаціях. В таких випадках йому властиві впевненість і точність. Проте ситуація радикально змінюється, коли ерудит стикається з невідомим, яке виходить за межі наявного особистого і колективного досвіду. В нестандартних ситуаціях у Людини-2 з’являється страх, невпевненість, розгубленість аж до повного паралічу діяльності. В разі активної позиції вона намагається діяти наосліп, але при цьому її дії носять випадковий і ненадійний характер.

Можна сказати, що другий рівень відповідає підлітковому віку. Згадайте підліткові максималізм, культ грубої сили і грубої енергії (“важкий метал”), неусвідомлена жорстокість, схильність до об’єднання в ієрархічно жорсткі угруповання (зокрема, банди), “стадний інстинкт”. Хто пам’ятає себе підлітком, той може продовжити цей перелік проявів, які найбільше властиві саме для другого психоінформаційного рівня.

3. Людина творчості

Разюча відмінність між ерудитом (Людиною-2) і творцем (Людиною-3) виявляється саме в нестандартних ситуаціях. Там, де ерудит переживає параліч і починає панікувати, Людина-3 відчуває натхнення: “Нарешті з’явилась справа, де я зможу проявити себе і свої здібності!”.

Людина-3 в своєму житті менше покладається на знання фактажу, норм і правил; в порівняні з Людиною-2 вона може бути менш ерудованою і навіть мати гіршу пам’ять. Людина-3 більше покладається на свою логіку, винахідливість, динамічність, інтелектуальну розкутість, відкритість перед майбутнім. Вона більше довіряє не правилам, нормам і масивам показників, а принципам, концепціям, логічним підходам. Її гасло: “Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів”. 

Нерідко усталені норми і правила (так любі для Людини-2) Людина-3 сприймає як обмеження, кайдани, тюрму. Вона прагне більшої свободи, адже лише у свободі вона може повною мірою проявити свої творчі потенції. Людина-3 не боїться невизначеного майбутнього, оскільки вірить у свою здатність знайти рішення будь-якої проблеми. Тому Людина творчості схильна до оптимізму і відкрита до новацій та змін. Завдяки виходу на третій рівень вона здобуває динаміку, гнучкість, активність, ініціативність, розумову пластичність, вищу здатність до налагодження гармонійних людських стосунків. Це рівень зрілої людини.

4. Людина мудрості

Для першого рівня властивий хаос, який потребує зовнішнього впорядкування. Другий рівень впорядковує хаос і “запихає” його в зовнішні статичні схеми, правила, норми, стандарти, закриті системи. Третій рівень надає їм динаміку, відкритість, здатність до вільного розвитку і необмежених трансформацій. Четвертий рівень підпорядковує творчий імпульс універсальним принципам, не дає свободі перетворитися на сваволю, об’єднує суперечливі ініціативи в гармонійну цілісність, облагороджує творчий розум світлом мудрості і любові. 

Якщо Людина-3 завжди знайде вихід з халепи, то Людина-4 у неї просто не втрапить. Там, де Людина-3 застосовує свою потужну логіку для прийняття рішення, там Людина-4 вже може знати відповідь інтуїтивно. Це як у жарті про те, хто такі експерти: “Експерти — це люди, які вже не думають. Вони знають”.

Може скластися враження, що Людина-4 — це та ж Людина-3, лише мисляча більш системно і масштабно. Насправді дещо складніше. Рівень-4 — це рівень стабільної гармонійної єдності людини з природою, суспільством і Богом. Можна сказати, що це рівень святості. Людина-4 здебільшого перебуває в стані безгрішності, оскільки “гріх” — це якраз те, що руйнує або послаблює згадану гармонійну єдність системи “людина” з надсистемою. 

Яким чином пов’язані святість і мудрість? Завдяки святості людина відкрита до сприйняття інформації з “невидимого світу”, вона знаходиться під опікою небесних сил, їй допомагають ангели і сам Господь Бог:  “Праведники завжди мудрі, бо вони — друзі Господа, живуть у його товаристві і навчаються Ним; ним, що є безконечною мудрістю” . 

Допомога згори зовсім не значить, що Людина-4 чує якість “голоси” або має “видіння”. Господь Бог не бажає лякати людину, він здебільшого діє дуже делікатно і невимушено. Просто в потрібний час людині приходить мудра думка, вона “випадково” знаходить потрібну книжку або людину, “випадково” складаються сприятливі обставини і т.п. 

Можна сказати, що на відміну від Людини-3, яка діє передусім власною творчою волею, Людина-4 вміє пізнавати Божу волю і вписуватися в життєвий потік. Зі сторони здається, що такій людині просто щастить, що їй “усміхається доля”, що вона увійшла у “світлу смугу” свого життя. 

Треба сказати, що такий стан єдності з Богом можуть час від часу переживати люди всіх чотирьох рівнів. Проте чим вищий рівень розвитку людини, тим легше їй розуміти Божі задуми і слідувати ним. 

Рівень-4 — це водночас рівень любові. Чому? Щоб бути здоровим, треба любити здоров’я. Щоб осягнути знання, треба любити знання. Щоб поєднатися з Богом, треба любити Бога. Любов — це те, що єднає земну людину з Небом. Саме тому в християнстві любов має ключове значення: “І коли я говорю мовами людськими і ангельськими, а любові не маю, то я — мідь дзвеняча або кимвал гудячий! І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю — то я ніщо!” .

Людина-4 вже не потребує зовнішнього закону, оскільки вона підпорядковується вищому — Божому закону, який постійно лунає в її душі. Справжня свобода досягається лише на четвертому рівні. Її обов’язковими атрибутами є самодисципліна, відповідальність, святість.

2.2. HOMO SIMPLEX  i  HOMO DUPLEX

Деякі дослідники звернули увагу, що людський вид ніби складається з двох підмножин або підвидів , які психологічно суттєво відрізняються одне від одного. В термінах, які запропонував французький антрополог Марсель Мосс, це Homo simplex (“Людина проста”, “суцільна”) і Homo duplex (“Людина подвійна”, “розділена”).

У масової “Людини простої” (яка складає переважну більшість людства) емоції і відчуття, розум і пристрасті нероздільно сплавлені одне з одним, злиті в єдиний конгломерат. Вона легко потрапляє під зовнішній вплив, всією натурою реагує на найменші враження — навіть не усвідомлюючи цього. Через такі особливості деякі антропологи називають її також “Людиною дифузною” або “конформною”. 

У другого підвиду, що зустрічається на порядок рідше — “Людини подвійної” — існує наче “психологічний двійник” або “внутрішній спостерігач”, який забезпечує адекватну рефлексію — осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності. Рефлексія — це здатність володіти самим собою як предметом; “здатність вже не просто пізнавати, але пізнавати самого себе; не просто знати, а знати, що знаєш” . При зовнішньому спостереженні “Людина подвійна” виділяється особливою схильністю до самоконтролю, вмінням панувати над власними інстинктами і пристрастями, здатністю раціонально організовувати своє життя. 

Навіщо ми згадали про ці людські підвиди? Річ у тім, що Homo simplex відповідає першому і другому психоінформаційному рівню, а Homo duplex — третьому і четвертому. Найбільший еволюційний бар’єр долається при переході з другого рівня на третій. Людина-1 і Людина-2 — це два рівні розвитку Homo simplex, так само Людина-3 і Людина-4 — два рівні розвитку Homo duplex. Здатність до ефективного самокерування (підпорядкування внутрішньому закону) з’являється на третьому рівні і досягає довершеності на четвертому. 

2.3. ТИПОЛОГІЯ ВЕЛИКИХ РАС

Досі ми розглядали рівні розвитку на прикладі людських особистостей. Але ця вертикальна типологія властива всім психоінформаційним системам, у тому числі — людським расам.

ДЛЯ РАСИ ПЕРШОГО РІВНЯ (рівня особистого досвіду) характерне відчуття невіддільності людини від навколишнього світу, ірраціональність, висока соціальна однорідність (слабка соціальна структурованість), здатність ефективно діяти лише на основі особистого досвіду, вчитися методом власних спроб і помилок. 

В цілому ці особливості найбільше притаманні чорній расі, яка найкраще виражає ідею злиття людини з природою. Тож не випадково, що у видах спорту, які найближчі до способу життя давньої людини (напр., бігу на різні дистанції) негроїди досягають найвищих спортивних показників. Негритянська музика — це дуже земна музика, і за це ми її любимо. 

Ще раз наголосимо, що йдеться про расу в цілому — як життєво важливу підсистему для повноцінного існування людства та його нормального еволюційного розвитку.

Очевидно, що серед негроїдів є люди всіх чотирьох психоінформаційних рівнів, адже належність до тієї чи іншої раси не визначає рівень особистого розвитку конкретної людини. Проте в цілому чорна раса — це раса-1 з притаманними їй емоційністю, безпосередністю, імпульсивністю, зниженою здатністю до систематичної праці. Відомий жартівливий вислів “працюють як негри” — це очевидний нонсенс. Негроїди схильні працювати лише для забезпечення мінімального рівня існування. Якщо ж він досягнутий, то вони з великим задоволенням насолоджуватимуться своїм дозвіллям і будуть при цьому цілком щасливими. Ця дитяча безпосередність значною мірою втрачена представниками жовтої і білої рас. Здатність радіти малому і перебувати у найтіснішому зв’язку з природою — це те, чому варто повчитися у негроїдів. 

Расі, яка в цілому перебуває на першому рівні, надзвичайно важко створювати стабільні державні утворення. Саме з цим пов’язана наведена вище риса нащадків священної матері Ліди: “їхній соціальний устрій — хаотична анархія”. Тому в плані соціальної організації негроїди, безумовно, потребують допомоги вищих рас. Подібно до дітей, які потребують допомоги дорослих в організації їхнього дитячого життя — такого яскравого, емоційного і безпосереднього. 

ДЛЯ РАСИ ДРУГОГО РІВНЯ (рівня колективного досвіду) вже властиве відчуття більшої виділеності людини з природного оточення. У неї суттєво вища здатність навчатися на основі чужого досвіду, вміння ефективно застосовувати колективний досвід, соціальні норми, технологічні стандарти. Звідси особливий традиціоналізм, схильність до зрівнялівки, колективізм за принципом “великого мурашника”, механічна дисциплінованість. На цьому рівні присутня вища (у порівнянні з першим рівнем) соціальна структурованість, розвинена здатність до створення статичних ієрархізованих державних утворень з тенденцією ігнорування індивідуальних людських особливостей та здібностей. 

Описані якості найбільш властиві жовтій расі, яка найкраще виражає ідеї колективізму, традиціоналізму, незмінності, стандартизації. Характерним прикладом можуть бути японці. Відомо, що їхні економічні успіхи пов’язані не стільки з власними відкриттями, скільки з умінням використовувати напрацювання європеоїдів, зокрема шляхом масштабного придбання патентів та ліцензій. Яскравою ілюстрацією є “азіатський спосіб” ведення переговорів: вони приходять вже з готовим рішенням, випрацюваним колективно. Якщо ж ця “домашня заготовка” не спрацьовує, тоді вони повертаються додому і формують нову “заготовку”. Вони не ризикують оперативно приймати нестандартні рішення, оскільки це суперечить способу мислення, притаманному расі другого психоінформаційного рівня. Цьому типу мислення відповідає і азіатський спосіб службового зростання за принципом “чим старіший, тим старший”. Для європеоїдів він видається примітивним, але для раси-2 — це найбільш ефективна модель. 

Жовта раса, особливо в особі китайців і єгиптян, показала свою здатність до створення достатньо стабільних державних структур. Їхня характерна риса — надзвичайна статичність і кастова розчленованість. Нерідко це жорсткі авторитарні і тиранічні режими. В цьому плані жовта раса неначе уособлює підлітковий вік людства, з властивими для підлітків здатністю до швидкого “збивання” в достатньо жорсткі угрупування (інколи — банди), схильністю до максималізму і немотивованих проявів жорстокості. Жовта раса потребує допомоги з боку білої раси в плані розвитку толерантності, терпимості, милосердя, інтелектуальної гнучкості, активізації творчого начала. Хоча їхня підліткова впертість і затятість цьому може серйозно заважати. У силу перерахованих вище причин, як знаємо з історії, саме жовта і біла раси були найбільшими конкурентами. 

ДЛЯ РАСИ ТРЕТЬОГО РІВНЯ (рівня творчості) є характерною здатність до ефективних нестандартних дій, до творчості, до раціонального прорахування причинно-наслідкових зв’язків, відкритість до нового, несподіваного, нетрадиційного. Звідси повага до людських здібностей та індивідуальних особливостей, повага до людської свободи і прагнення до змін. На цьому рівні виявляється висока соціальна динаміка, різноманітність і структурованість, велика кількість новацій, які можуть бути як позитивними, так і негативними. 

Описані якості найбільш властиві білій расі, яка найкраще виражає ідеї необмеженої творчості, нестандартного мислення, свободи, нестримного розвитку і соціальної різноманітності. Тож не випадково, що зміни, які вітаються білою расою, сприймаються жовтою расою як прокляття — “Щоб ти жив у часи змін!”. 
Ми вже говорили, що другий рівень — це рівень ерудиції, а третій — це рівень логіки. Різниця між “ерудицією” жовтої раси і “логікою” білої раси яскраво виявляється у системі письма. Для досконалого володіння писемною китайською мовою потрібно знати понад 10 тисяч ієрогліфів (всього у китайській мові їх близько 50 тисяч). Очевидно, що раса, яка здатна запам’ятовувати такі величезні масиви інформації, повинна володіти специфічним мисленням. Не менш вражаючими є описи культу предків у давніх монголів, який був головною складовою їхньої релігії. У монголів цілком нормальним вважався стан, коли людина пам’ятала описи понад сотні своїх предків. 

Для білої людини така здатність до запам’ятовування вважається винятковою. Вона більше покладається не на накопичення фактів, а на свою логіку і випрацювані правила. В цілому це ефективніший шлях. Наприклад, європейське алфавітне письмо не потребує запам’ятовування десятків тисяч ієрогліфів — достатньо знати чотири десятки знаків і не дуже складні правила їх застосування.

І алфавітне, і ієрогліфічне письмо походять від найдавнішого піктографічного письма (від лат. pictus — розмальований), яке полягає у зображенні предметів, понять і подій спрощеними умовними знаками, схемами, малюнками. Жовта раса пішла шляхом збільшення кількості піктограм і спрощення їх до т.з. “ідеограм” — знаків, які не відтворюють мову, а служать нагадуванням, підказкою для особи, яка сприймає повідомлення. Біла раса пішла протилежним шляхом, який краще відповідає її типу мислення — почала зменшувати кількість знаків, але збільшувати кількість правил щодо їх застосування. Тобто проблема великої кількості знаків була подолана застосуванням нової якості, а саме — логіки.

Динамічність і творчість третього рівня самоорганізації несе як великі можливості, так і великі небезпеки. Технологічна могутність білої раси та її нестримна, морально необмежена активність, особливо в її американізованому варіанті, поставила людство на межу самознищення. Тому з білою расою пов’язані як найбільші загрози для людства, так і найбільші його надії на подолання глобальної кризи і здоровий розвиток у новій планетарній ситуації.

З логіки еволюційного розвитку людства як глобального біосоціального організму випливає, що наступним кроком буде перехід людства на четвертий психоінформаційний рівень. ЦЕ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ ЛИШЕ ОДНИМ ЄДИНИМ СПОСОБОМ: ЧЕРЕЗ НАРОДЖЕННЯ РАСИ ЧЕТВЕРТОГО РІВНЯ — РАСИ-IV.

Про особливості расоутворення, яке нині відбувається, ми вже розповідали в попередньому числі журналу (стаття “Нова раса”). Проте теперішній процес переходу людства на вищий рівень життєдіяльності вже настільки сильно впливає на наше повсякденне життя, що вимагає глибшого дослідження. 

Передусім треба зрозуміти, яким чином білій расі вдалося подолати найважчий психоінформаційний бар’єр — між другим і третім рівнем, між Людиною простою і Людиною подвійною (переходи 1—2 і 3—4 проходять значно легше, адже відбуваються в рамках одного підвиду — див. підрозділ “Homo simplex і Homo duplex”). Тож давайте бодай коротко розглянемо 

  2.4. УНІВЕРСАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РАСОУТВОРЕННЯ 

У словниках слово раса здебільшого виводять від французького rase та італійського razza, що буквально означає “порода”. Етимологічно це слово походить від прадавнього кореня “ра” (“ар”, “яр”, “рус”, “рос”) — сонячний, божественний, блискаючий, світлий, русявий, чистий, красивий, радісний, ярий, сповнений життєвої сили. Річ у тім, що первинно слово раса стосувалося лише білої раси. Нині воно використовується в ширшому сенсі — для позначення великої групи людей, що склалася історично і характеризується спільністю спадкових фізичних особливостей (будова тіла, колір шкіри, очей і волосся, форма голови, розріз очей тощо). “Людські раси близькі до підвидів, тобто відмінності між ними незначні і людство являє собою єдиний біологічний вид” .

— Що потрібно для виникнення нової раси? 

По-перше, наявність нових спадкових психофізіологічних якостей, які сприяють пристосуванню до навколишнього (в т.ч. соціального) середовища. Такого роду “спадкова (генотипічна) мінливість зумовлена виникненням мутацій і їх комбінаціями при схрещуванні”. Нові якості з’являються внаслідок мутацій або змішувань між різними підвидами. 

По-друге, природний добір осіб, які є носіями цих якостей. Найефективніший добір має місце під час еволюційних криз, пов’язаних з різкою зміною навколишнього середовища і неможливістю жити “по-старому”.

По-третє, закріплення нових якостей у групі, яка є їх носієм, шляхом схрещування між членами цієї групи. Важливу роль при цьому відіграє географічна ізоляція цієї групи “нових” осіб від “вчорашніх”, а також наявність між ними фізіологічних чи психологічних бар’єрів. Тобто для виникнення раси потрібен достатньо ізольований від навколишніх теренів “расотворчий казан”. 

Версія для друку (360 Кб)

Продовження >>>>

Шановні друзі! 

Запрошуємо Вас висловити свої міркування, зауваження і пропозиції щодо питань, які досліджуються в "Арійському стандарті", адже Ваша участь та інтелектуальна творчість - це невід'ємна складова жанру веб-серіалу. Давайте для цього використаємо технологію "ПЕРЕХІД-форум". Крім того, Ви можете поставити запитання безпосередньо автору дослідження:

На прохання перших учасників "Арійського стандарту" нові серії виходитимуть щочетверга, щоб була можливість у робочі дні роздрукувати текст і спокійно прочитати його у вихідні.