Лишилося проаналізувати, який народ має велику кількість населення і власну державу, перебуває у стані жорстокої кризи, володіє перерахованими антропометричними ознаками і має діаспору, в тому числі високотехнологічну, яка також перебуває в стані системної кризи. Ви можете самі провести необхідні порівняння і зробити власні висновки. Скоріше всього, у вас не займе багато часу, щоб назвати країну з найбільшим потенціалом расотворення. Це Україна. Щоб у цьому переконатися, погляньмо на неї через призму перерахованих критеріїв.

11.1. Антропометрія

У нас немає свіжих даних щодо антропологічних параметрів населення України. Проте відомо, що етнічні українці складають приблизно 80% населення України, а це, на думку деяких дослідників, є ідеальною етнічною пропорцією для національно-державного розвитку. 

Крім цього, є дослідження видатного українського антрополога і етнографа професора Хведора Кіндратовича Вовка про український антропологічний тип, згідно з яким “українці належать до одної раси — до раси високорослої, брахікефальної, темноволосої і темноокої” . Дослідження Х.Вовка підтверджують висновок, що людський рід розвивається у напрямку збільшення зросту, посилення брахікефальності і пігментації: “Серед українського населення найвищий зріст відповідає і найвищому (брахікефальному) головному покажчику та найбільшій мірі темної пігментації” . А оскільки українське козацтво було останнім потужним сплеском арійства, то закономірно, що “населення козачих сіл Полтавщини дуже різко відрізняється від колишнього кріпацького населення і своїм високим зростом, і темнішою пігментацією, і вищим головним покажчиком”. Річ у тім, що в козаки йшла передусім та порода людей, яка була найбільш відкритою до ідеалів свободи і спасіння своєї душі шляхом боротьби та жертовності. Тому феномен українського козацтва – це феномен расового добору. В результаті козацькі поселення відрізнялися від інших не лише психологічно і культурно, але й антропологічно.

На закінчення додамо, що українські діти справді русяві і світлоокі, а українські жінки світліші за чоловіків. У цьому можна переконатися без будь-якої антропометрії — достатньо пройтися вулицями наших міст і сіл. 

11.2. Новий санскрит — мова нової раси

Що стосується пісенності як ознаки еволюційної розвиненості, то саме пісенність є найхарактернішою ознакою українського роду у всі часи його існування.

З мовою питання складніше. Значна частина населення говорить спрощеним українізованим варіантом російської мови або українською мовою, сильно забрудненою російськими включеннями, зокрема, вульгаризмами і матюками. Чи можна за таких умов говорити про народження чогось чистого і здоровомислячого, адже яка мова, така й психіка?

Парадоксально, але з погляду расоутворення мовна ситуація в Україні складається надзвичайно сприятливо. Йдеться про таке явище, як ДИГЛОСІЯ, характерне передусім для середньовічної свідомості. Це коли в межах того ж самого суспільства вільно функціонують дві мови, але їхні структурні особливості такі, що у своєму застосуванні вони не рівноправні (як при звичайній двомовності), а виконують різні функції і люди користуються ними у різних ситуаціях. 

Українська мова є державною, нею говорить національне радіо і телебачення, на ній створюється елітарна культура, її вивчають у школі, її досконале знання являється ознакою інтелектуальності і належності до вищих верств суспільства. 

Російською мовою розмовляють в побуті, вона переважно застосовується у дрібному бізнесі і на виконавсько-технічному рівні (технічна документація, використання побутових приладів, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення тощо). Брудні потоки “порнухи і чорнухи”, вивільнені “гласністю” і “перестройкою”, вилилися на суспільство саме російською мовою, забруднюючи як саму російську мову, так і російськомовне мислення. Парадоксально, але українська мова була захищена від цієї клоаки псевдоукраїнською державою, яка взяла курс на знищення українського книговидання. 

В результаті українська мова перетворилася на мову духовної і державотворчої еліти, а російська — на мову пролетаріату, широких мас, соціальних низів, дрібної торгівлі і прикладного технічного забезпечення. Саме тому “художньо вартісні тексти у сучасній Україні можуть виникнути лише українською мовою, а комерційно перспективна література — лише російською” .

Звертає увагу і такий психологічний момент. Спілкуючись українською мовою, ви автоматично дотримуєтесь “високого стилю”, коректності і принаймні формальної шанобливості. Якщо ж переходите на російську, то ризикуєте непомітно опуститися якщо не до підзаборного сленгу, то до стилю низького і панібратського. 

Це зовсім не означає, що російська мова є варварською. Просто це вже давно не елітарна мова Пушкіна і Лєрмонтова. Сьогодні вона перенасичена вульгаризмами, американізмами, брудними “хохмами”, кримінальною лексикою і просто паскудним матюком (“самым сильным в мире русским матом”).

Як усе це стосується до расотворення? Нова раса формується передусім з елітарного середовища, а це середовище в Україні, по мірі набування мовної практики, розмовляє все чистішою українською мовою. Повторюється ситуація часів Трипільської Аратти: з мови широких мас (пракрит) виділяється і шліфується окультурена мова (санскрит). Чиста українська мова, яка сьогодні формується в Україні, — це новий санскрит. Така аналогія має підстави ще й тому, що українська мова є найближчою до ведичного санскриту (див. “Священна мова санскрит”), який було створено на території сучасної України.

У Середні віки диглосія допомагала розпізнавати “своїх”, ідентифікувати “простих” і “шляхетних”. У сучасних умовах диглосія потрібна для кращої ідентифікації представників раси-IV – еліти арійської держави нового циклу. Не кожен, хто володіє чистою українською мовою, належить до нової раси. Але українець, що нею не володіє, до нової раси точно не належить. 

На перший погляд це виглядає трохи дивно, що майбутнє суспільство України розділятиметься на україномовну аристократію (незалежно від її соціального, етнічного чи расового походження) і російськомовно-суржикове простолюддя. Але об’єктивні процеси поки що розгортаються саме в цьому напрямку, бажаємо ми цього чи ні. Просто не треба забувати, що середньовіччя було періодом другої фази розвитку європейської цивілізації — фази локальних “експериментальних зразків” і “діючих прототипів”. А сьогодні настає час їхньої повноцінної реалізації і масового тиражування — фаза 4, час “Нового середньовіччя”. 

11.3. Територіальна ізольованість

На щастя, Україна вчасно стала незалежною державою, що дозволяє контролювати міграційні процеси. Справжня робота у цій сфері лише починається, оскільки у нас немає надійних кордонів, передусім на півночі і сході. Через Україну прокочуються хвилі нелегальної міграції. Парадоксально, але ситуація значно полегшується низьким рівнем життя в Україні і мізерним соціальним забезпеченням. Завдяки цьому переважна кількість нелегалів прямує у багату Центральну і Західну Європу, яка швидко стає все “чорнішою” і “жовтішою”. Це є однією з причин того, що Україна в расовому аспекті є достатньо чистою, а нинішній відсоток представників інших рас є оптимальним. Певну проблему становлять етнічні кримінальні угруповання, які осіли на нашій території. Однак при теперішній потужності виплеканого в Україні репресивного апарату і наявності політичної волі їх можна вичистити за кілька місяців.

Що стосується расотворчої геоенергетики, то Україна є т.з. “геоплазмовим генератором”, про що детально розповідалось у згаданій вище статті “2015 рік”.

11.4. Українська діаспора — генетичний та інтелектуальний скарб

Великим людським капіталом України є її діаспора. Довоєнна і післявоєнна західна діаспора, що виросла у світі підприємництва і прагматизму, є носієм специфічної ментальності, потрібної для відновлення цілісного українського архетипу . 

Нова західна діаспора останнього десятиліття особливо цікава, оскільки здебільшого це люди з українською ментальністю і з розумінням реальної ситуації в Україні. Вони вже попрацювали на Заході і мали змогу порівняти, що є кращого “там” і “тут”. Саме ця частина діаспори є найбільш “технологічною”. 

Східна українська діаспора (тобто не асимільовані українці на пост-радянських теренах) за своєю ментальністю мало відрізняється від українців України, але вона є носієм унікального генофонду. Здебільшого це люди, які пройшли неймовірно жорстокий добір і є носіями особливої життєздатності. 

З точки зору виведення нової породи, українська діаспора є найбільш цінним генетичним компонентом-каталізатором для расотворення в Україні — це свої, українці, але модифіковані перебуванням на чужих територіях.

Позитивним моментом є гостра системна криза, в якій перебуває українська діаспора. Ще одне-два покоління, і вона в цілому буде асимільована, тобто зникне як явище. Скажімо, через 10-20 років американські українці перетворяться просто на американців, хоча, може, й будуть ностальгічно пам’ятати своє етнічне коріння.

Щодо української діаспори є ще один момент, над яким мало хто замислюється. Здається, вперше на це звернув увагу колишній радянський розвідник Олег Гордієвський. Як тільки Україна стала незалежною, він сказав, що з погляду розвідки Україна стає найпотужнішою державою. І справа не в тому, що українська діаспора дуже чисельна — чисельність єврейської діаспори приблизно того ж порядку. Справа в її якості. Якщо головною сферою застосування життєвої енергії євреїв є бізнес і фінанси, то українці — це передусім вчені, інтелектуали, радники, експерти як при бізнесових, так і державних структурах та всіляких “мозкових трестах”. Займаючи цю екологічну нішу, вони мають дещо менший доступ до “живих грошей”, але володіють значно важливішим — одухотвореним інтелектом, який при бажанні і правильній організації можна конвертувати у будь-які гроші. Якщо скористуватися арійською термінологією, то українці в цілому — це брахмани і кшатрії, а євреї в цілому — це бізнесмени, хоча серед них є надзвичайно багато видатних і одухотворених умів. 

11.5. Біосоціальні аспекти української кризи

Якщо пам’ятаєте, то Ісус Христос перед початком свого служіння віддалився у пустелю і нічого не їв 40 діб, після чого відчув голод (св. Матвій, 4.1-11). З точки зору сучасної медицини це було повноцінне очищувальне (лікувальне) голодування. Багато хто вже знає, що при правильному входженні в голодування відчуття голоду зникає на другий чи третій день. Далі починається самоочищення організму, в процесі якого організм починає “поїдати сам себе”, причому в першу чергу з’їдаються хворі клітини, всілякі пухлини, поліпи тощо. Організм позбавляється зайвого жиру, його вага зменшується.

Ознакою того, що самоочищення закінчилося, є сильне відчуття голоду, що несподівано з’являється. Після цього організм чистіший і здоровіший, ніж перед голодуванням, однак дуже ослаблений і вразливий. Тепер потрібно правильно вийти з голодування, бо якщо відразу поїсти, то людина скоріше всього помре.

До чого тут тонкощі фізичного очищення людини? Річ у тім, що Україна — це велика Людина, біосоціальний організм, який, згідно з Божою волею, стоїть на порозі свого світового служіння і також потребує очищення. Воно потрібне для того, щоб чиста енергія, накопичена тисячами поколінь предків, знайшла чисту субстанцію для свого стрімкого вивільнення і творчої реалізації на нинішньому витку еволюційної спіралі. ЧИСТА ЕНЕРГІЯ РАСИ МОЖЕ РЕАЛІЗУВАТИСЯ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ЧИСТУ ЛЮДСЬКУ СПІЛЬНОТУ. 

Таким очищенням стало “лікувальне голодування” нинішньої системної кризи, хоча більшість українців про це навіть не здогадується. Вони просто борються за життя. Нинішню кризу вони вважають несправедливою. А ви уявіть собі, що відчували клітини плоті Ісуса Христа під час 40-денного голодування у пустелі. Мабуть, вони також вважали, що це несправедливо, немилосердно, жорстоко, адже одні з них вмирають, а інші перебувають на межі існування. Але існує Вища воля і Вища доцільність. Ісус Христос знав, які випробовування його чекають і те, що він не може собі дозволити ні хвороби, ні слабкості. І він ніколи не хворів, а всі випробовування пройшов досконало — аж до жахливої смерті через розп’яття. Для цього Своєю залізною волею Він очистив власну плоть від будь-якої слабкості.

У процесі нинішнього хаотичного “очищаючого голодування” Україна “схуднула” на 3 мільйони своїх громадян. Здебільшого нас покинули найслабкіші фізично і психічно, хоча багато вмерло людей, яким би ще жити і жити. Першими почали вимирати “групи ризику”: алкоголіки і наркомани. На жаль, люди несвідомо самі себе знищують: ніхто їх не примушує витрачати дефіцитні кошти на куриво і випивку, на нездорову їжу і непотрібні медикаменти. Ніхто не примушує їх страждати від ненависті і заздрості, або забруднювати свою психіку інформаційними помиями, які щохвилини виливаються на нас з телевізорів і газет. То ж в умовах системної кризи виживають найсильніші — і в пологових будинках, і в бізнесі, і в політиці, і в науці. 

Але індивідуальне виживання — це лише одна сторона проблеми. Інша полягає в тому, що природний добір ведеться передусім на рівні спільнот. Тобто, врешті-решт, все зводиться до того, наскільки життєздатним є народ у цілому . Про це нам говорить і наукова логіка, і наша людська совість. Ми поділяємо християнський погляд на те, що церква (тобто християнська спільнота) є цілісним живим організмом, який складається з чотирьох частин: 

1. тих, хто молиться

2. тих, хто воює

3. тих, хто працює

4. тих, хто страждає (тобто, потребує нашої допомоги). 

У зв’язку з випробовуваннями нинішньої кризи багато людей вважає, що Україна — це пекло. Ми ж бачимо, що Україна — це місце для випробування, де відбувається жорстке, але справедливе розділення на “сплячих” і “пробуджених”, “вчорашніх” і “завтрашніх”. Це місце, де у напруженій щоденній праці, з крові і поту виплавляється нова спільнота і нова раса. Там, де для багатьох настає кінець світу, для нас він лише починається — у всій своїй первинній буйності, незайманості, силі і чистоті. Згадайте українських козаків — цих останніх арійців післяпотопного циклу. Вони не боялися життя, але любили його, і все, що випадало на їх долю, сприймали з вдячністю і смиренням. Вони добре знали, що хто у цьому житті помре рабом, той народиться рабом у наступному. 

Актуальне завдання України полягає в тому, що “велике національне голодування” приходить до завершення, і треба докласти всіх зусиль, щоб правильно з нього вийти. І вчасно звільнитися від паразитів, які хмарами злітаються на ослаблений голодуванням національний організм.

Процес виходу з очищувальної кризи дуже відповідальний. Можна або стрибнути нагору, або зірватися вниз. Дехто вже зривався, тому важливо не повторювати чужих помилок. Для початку ненадовго зупинимось на всесвітній трагедії під умовною назвою

НІМЕЦЬКИЙ МІФ

Заслуга німецьких вчених 19-20 століть полягає в тому, що вони почали серйозно і методично досліджувати зв’язок між психікою людини і її тілесними параметрами. Серед іншого, їх дуже цікавив феномен арійців як еволюційно передової групи, і вони багато зробили для дослідження цього напрямку. Проте на зламі століть німецькі вчені опинилися під потужним політичним тиском...

Продовження >>>

Версія для друку (24 Кб)

Повний ілюстрований варіант "Арійського стандарту"  вийшов у четвертому (2-2000) числі нашого журналу. Його можна або придбати у книгарнях Києва або замовити через нашу редакцію (див. розділ "Як отримати журнал").

Мешканцям України для отримання журналу достатньо переказати 12 грн. поштовим переказом на адресу:
04108, Київ-108, а/с 23,
Каганець Олені Миколаївні.

Довідки за телефоном (044) 460-30-21

Шановні друзі! 

Запрошуємо Вас висловити свої міркування, зауваження і пропозиції щодо питань, які досліджуються в "Арійському стандарті", адже Ваша участь та інтелектуальна творчість - це невід'ємна складова жанру веб-серіалу. Давайте для цього використаємо технологію "ПЕРЕХІД-форум". Крім того, Ви можете поставити запитання безпосередньо автору дослідження:

На прохання перших учасників "Арійського стандарту" нові серії виходитимуть щочетверга, щоб була можливість у робочі дні роздрукувати текст і спокійно прочитати його у вихідні.