У кельтській традиції, яка безпосередньо походить від Примордіальної традиції, важливе місце займає сонячний бог Луг, який ще мав прізвисько “Бел” — білий, красивий. Він уособлював верховну владу і був, серед іншого, покровителем шляхетного лицарства (див.: Широкова Н.С. Культура кельтов и нордическая традиция античности. – СПб.: Евразия, 2000. – 352 с., с.276. Тому “Лугаль” — це той, хто є носієм сили бога Луга, знаходиться з ним в особливому зв’язку (напр.: “скрипка” — “скрипаль”, “кувати” — “коваль” тощо). Луг, як друга іпостась Святої Трійці, що набуває людської форми і безпосередньо взаємодіє з людьми (Син Божий), у різні часи і в різних народів мав багато різних імен — Енкі, Дажбог, Гопала-Купала-Аполон (“захисник”), Крішна (“спаситель”), Мітра. Відомо, що Дажбог, Крішна і Мітра були джерелом царської влади і покровителями світлого воїнства.