1. МЕТА РОБОТИ СЕКЦІЇ:

“УКРАЇНСЬКИЙ ПРОЕКТ”:
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ МОДЕЛІ ВСЕСВІТНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ, ЕФЕКТИВНОЇ У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ XXI СТОЛІТТЯ

2. ГОЛОВНІ АСПЕКТИ “УКРАЇНСЬКОГО ПРОЕКТУ”:

1. Українство в глобалізованому світі: стан і тенденції розвитку. Ідеологія світового українства (українська ідея). Геополітичний статус України. Фактор діаспори в геополітичній стратегії України. Демографія і генофонд. 
2. Перспективні суспільно-політичні моделі формування держави Україна. Нова ідеологія, пошук форм випереджаючого розвитку і можливостей створення “точок росту”; потреба та моделі нового адміністративно-територіального поділу; передові форми місцевого самоврядування; імміграційна та демографічна політика; здоров’я нації; стратегія світового українства у формуванні Української держави.
3. Україна і українська діаспора як взаємодоповнюючі складові світового українства. Механізми перетворення світового українства на сконсолідовану етносоціальну спільноту. Взаємозацікавленість, взаємопідтримка і взаємовідповідальність України та діаспори. Перспективи та потреби розвитку України як точки опори світового українства.
У процесі роботи секції мають бути виведені основні параметри бажаних і можливих моделей української держави, української діаспори і світової української спільноти в цілому. Робота Секції має продовжуватися до наступного Форуму через проведення низки заходів: інтерактивні інтернет-форуми (глобально), круглі столи із залученням представників уряду та інших владних структур (локально); підготовка аналітичних матеріалів та їх висвітлення у засобах масової інформації; багаторівневе застосування механізмів лобіювання рішень Форуму, проведення моніторингових заходів тощо.

3. ПРИНЦИПИ РОБОТИ СЕКЦІЇ:

1. Робота Секції починається у травні у віртуальному просторі (на спеціалізованому веб-сайті), досягає кульмінації під час зібрання її учасників у Києві і продовжується до наступного Форуму.
2. Віртуальне представлення і попереднє обговорення доповідей та аналітичних матеріалів відбувається на веб-сервері “Аратта” журналу “Перехід-IV” — інформаційного спонсора Форуму.
3. Всі потенційні учасники Секції запрошуються до участі у всесвітньому політологічному конкурсі “Перспективні моделі української держави і технології їх реалізації” (спонсор — Український клуб). Переможці Конкурсу будуть нагороджені преміями, а їхні статті надруковані у спецвипуску журналу “Перехід-IV” № 3-2001. Можлива також публікація авторських матеріалів, зібраних в ході роботи секції (в тому числі і тих, які не перемогли або не брали участі в Конкурсі) в окремому збірнику, виданому за наявності спонсорів.
4. Учасники Секції функціонально розподіляються на три групи:
а) доповідачі (передусім активні учасники конкурсу і віртуального обговорення, запрошені координатором Секції);
б) запрошені (авторитетні і впливові українці, запрошені координатором Секції);
в) зацікавлені (ті, що самі записалися в Секцію).
5. Доповідачі Секції до кінця червня надсилають тези своїх доповідей для друку у збірнику Форуму і розміщенні на веб-сайті Форуму.
6. Очне обговорення доповідей і нагородження переможців Конкурсу відбудеться в Києві 19-20 серпня 2001 року. 
7. За підсумками Форуму видається спецвипуск журналу “Перехід-IV” з найбільш цікавими матеріалами, передусім зі статтями переможців Конкурсу. 

Шановні друзі!

        Україна на межі тисячоліть входить у нову фазу свого розвитку. Настає пора творчої праці, несподіваних відкриттів і реалізації всього, що українці не встигли здійснити протягом трьох останніх століть.

       Парадоксально, але саме в епоху глобалізації економіки і технологічних революцій все більшої ваги набуває здатність кожної особистості і кожного народу бути самим собою у всій своїй неповторності. Цивілізаційний маятник гойднувся у протилежний бік. Виявляється, що наша здатність до потужних глобальних дій залежить від того, наскільки ми здатні мислити оригінально, нестандартно, по-українськи. У такому контексті стає зрозумілим заклик “мислити локально, діяти глобально”. 

        У рамках цього журналу ми продовжуємо стратегію Українського клубу, спрямовану на осмислення нашим народом своєї історії, свого призначення і глобальних перспектив. 

З повагою
Юрій ЗБІТНЄВ,
президент Українського клубу

Шановний читачу! 

        Ти переглядаєш сторінки нашого журналу і запитуєш себе, чому він так дивно називається?
Тому, що у цiй назвi вiдбито глибинну сутнiсть закономiрного ПЕРЕХОДУ людства до нової епохи, який незабаром повинен відбутися і зародки якого простежуються вже сьогодні.

Річ у тім, що сучасна цивілізація вичерпала існуючу екологічну нішу і стрімко входить у штопор глобальної кризи, яка пронизує всі аспекти нашого життя: клімат, екологію, генофонд, міжнародні відносини, мораль, сім’ю, соціальну організацію, технології. Криза може мати лише два вирішення: або швидка деградація людства з можливістю його зникнення як біологічного виду, або рішучий ПЕРЕХІД до нової екологічної ніші, що передбачає якісну зміну відносин   "Людина-Бог", "Людина-Людина", "Людина-Природа".

        Чому цей цивілізаційний перехід позначений числом чотири? Справа в тому, що, з погляду системології, існує чотири базові рівні розвитку людей, народів, цивілізацій: 

системи, в основі організації яких покладено особистий досвід і які розвиваються методом спроб та помилок; системи, які грунтуються на вмілому застосуванні колективного досвіду, зокрема соціальних і технологічних норм; системи, в яких домінує творчий розрахунок, прагнення до нестандартних дій; системи з цілісним мисленням, в яких творчий розум підпорядковується універсальним духовним і етичним принципам.

        В результаті ми розрізняємо 4 рівні розвитку — і людей, і народів, і цивілізацій. Не вдаючись до детальних роз’яснень та обґрунтувань, зазначимо, що в нинішньому світі домінує Цивілізація-3, яка виникла і розвинулась в Європі, а в США набула екстремальних форм. 

        Попри всі безперечні досягнення Цивілізації-3 доводиться визнати, що на теперішньому етапі саме її бурхлива діяльність поставила людство на межу самознищення. Глобальні загрози, створені Цивілізацією-3, випливають з самої специфіки мислення і діяльності на третьому рівні розвитку, коли рішення приймаються здебільшого на основі логічного розрахунку без серйозного врахування загальних закономірностей і етичних принципів. Тож не випадково, що при цьому «успішне» вирішення однієї проблеми здебільшого призводить до виникнення кількох інших. В результаті наше нинішнє життя нагадує «гордіїв вузол» проблем і суперечностей, який неможливо розв’язати при існуючій системі мислення. Рішення можна знайти лише з переходом у надсистему — до четвертого рівня мислення, до четвертого рівня світогляду, соціальної організації та технологій. До цивілізації, в якій духовні цінності є не лише гарними словами, але самою суттю повсякденного життя.

        Отже, для продовження свого існування людству необхідно здійснити перехід до Цивілізації-4. Закономірностям, особливостям, можливим здобуткам, небезпекам і пасткам цього Великого Переходу присвячено наш журнал.

Перехід необхідно здійснити дуже швидко, судячи з усього — протягом життя одного покоління, бо пізніше вже не буде кого рятувати. Україна потенційно здатна до стрімкого цивілізаційного прориву такого масштабу, але лише при умові організаційного об’єднання істинної національної еліти — духовної, політичної, бізнесової та професійної. Тож запрошуємо всіх читачів нашого журналу докласти спільних зусиль, щоб потенційна українська еліта якнайшвидше усвідомила своє покликання, оформилась організаційно і почала діяти в інтересах свого народу, а також еволюційного розвитку всього людства. І нехай в цьому нам допоможе Господь Бог. З повагою Ігор КАГАНЕЦЬ, головний редактор журналу "Перехід-IV"

Шановний відвідувачу!

Землі теперішньої України входили колись до особливої Циркумпонтійської (Причорноморської) зони, де сформувалися індоєвропейці (індоєвропейська раса) — спільнота, наділена найпотужнішими цивілізацієтворчими якостями. Саме в цьому «пупі Землі» складалися перші індоєвропейські держави, саме звідсіля пішли відтворюючий спосіб господарства, найдосконаліша на сьогодні організація суспільного життя, а також основа світогляду сучасності. Первісні індоєвропейські мудреці — брахмани — витворили досконалу філософсько-релігійну систему, яка пояснює логіку розвитку людства, планети Земля і всього Космосу.

На нашу думку, планета Земля разом з усім її людством виходить зараз на черговий цикл еволюційної спіралі. «Небесне колесо» завершило повний оберт і повернуло землян до першовитоків мудрості предків, яка повинна допомогти зрозуміти день сьогоднішній... Згідно із законами циклізму, «пуп» має знову дати початок якісно новій расі і новій цивілізації — із наступним поширенням її по всій планеті. Для ідейної символізації цього процесу найліпше б годилася сварга, однак її так спаскудили гітлерівці, що читачі б нас просто «не зрозуміли»... Отож ми зупинилися на чарівній хрестовій композиції з чотирма цапами в колі. Окрім усього іншого, вона звабила нас тим, що в ній у шедевровій художній формі відбиті обидва сутнісні начала індоєвропейського світу — вселюдський філософський світогляд і творча, репродуктивна праця (за сивої давнини символом другого начала слугували зображення свійських тварин).

Вік використаної нами емблеми дуже поважний — близько 8 тисяч років. Походить вона з Північної Месопотамії і належить до археологічної культури Самара — попередниці неймовірно високої цивілізації сумерів (шумерів). Сумерська культура мала надзвичайно багато спільного з Трипільською культурою — на початку свого розвитку вони були подібні як сестри-близнючки. Завдяки революційним археологічним відкриттям у другій половині XX століття науковим фактом стало те, що трипільці і сумери вийшли з одного кореня (Подунав’я, археологічні культури Старчево-Кереш), синхронно пережили розквіт, занепад і трансформацію в інші культури.

Отже, використана у часописі “Перехід-IV” емблема — це не якийсь суто національний чи то регіональний знак, а своєрідний логотип усієї світової індоєвропейської цивілізацієтворчої потуги. Якраз оце ми і прагнули наголосити, насмілюючись винести цю пречудову картинку на обкладинку нашого часопису.

Якщо Ви бажаєте стати першими читачами нового числа журналу "Перехід-IV"  - звертайтесь до української книгарні Володимира ЯВОРСЬКОГО: торговий центр "Квадрат" (підземний перехід на площі Слави - поблизу ст. метро "Арсенальна"), місце 52.

"Життя триває!"

У пошуках «позитивного героя» сучасності.

Не знаю, чи казав так Заратустра, але іноді так говорить мій товариш Влодко Яворський.

Павло ВОЛЬВАЧ    
Радіо Свобода

Хто це такий? О!.. Це «журналіст», як назвав він себе сам, коли розносив журнали по газетних кіосках. Це письменник, амплітуда оцінки творчості якого коливається ну аж задуже роз-машисто: від «графоман» і кривої посмішки в середовищі деяких «продвинутих» літераторів до захоплених рядків у плеромівській енциклопедії актуальної літератури. Він пише свою нескінченну епопею «Напівсонні листи» десь на залитому кавою столику кав'ярні читає її своїм напівсонним приятелям, роблячи їх зовсім поснулими і виринає інколи з «текстами» то в «Сучасності», то в престижних польських антологіях.

Життя не тільки триває, а й періодично дає Влодкові (як і мені, та й усім) по носі, і тоді його карі довірливі очі розгублено кліпають, а по обличчі блукає винувата посмішка. Втім, ненадовго. Періодично він десь зникає, пише свої безберегі «напівсонні листи» і їздить вночі на «ровері» ловити рибу. Потім знову з'являється, осяяний черговою ідеєю і галицьким своїм оптимізмом. Звідси — багата Влодкова трудова біографія: тільки на моїй пам'яті він працював у малковичевій «А-ба-ба-га-ла-ма-зі», завойовував для журналу «ПІК» глибини столичної підземки і цілинні провінційні «глибинки», намагався розкутурхати аупівський анабіоз, зорганізовуючи літературні дискусії у Києво-Могилянській академії. 

Хосен з усього того Яворський мав неабиякий. Набундючені «метри», дихаючи несвіжим перегаром, скептично позіхали, новітні буржуї-роботодавці затримували платню, а то й просто турили з роботи, а власна дружина напівжартома називала Влодка «фатальною помилкою».

Він розгублено кліпав очами після чергового розчарування, незмінно повертався до «Напівсонних листів» — це святе, — і десь зникав, щоб знову, зарядженому черговим задумом, з'явитися на Хрещатику чи «Во-лодимирській». Віднедавна Влодко, як мовив Свирид Петрович Галахвастов, «нє што лібо как», а — приватний підприємець Яворський. Тримає він, однак, не «цирульню» за Канавою, а взяту в оренду книжкову ятку під номером 52 на новому книжковому ринку, що облаштувався на площі Слави. Власне, Яворський — олігарх, монополіст, бо його ятка, скидається на те, зайняла панівне становище в торгівлі україномовною книжкою на всьому книжковому ринку. Панівне — бо одна. Принаймні, на площі Слави. 

Вибір на розкладці пана Влодка величезний, а «тексти» найрізноманітніші давні й сучасні, українські й перекладні, класика й авангард, — просто «пир (бенкет) духа» і буйство «обкладинок». Тут «Любовні елегії» Овідія і «Польові дослідження...» Оксани Забужко, Селін і Воробйов, Штонь і Дерріда, Медвідь і Шопенгавер. Книгарні «Наукова думка» і «Дніпро», сконцентровані на площі трохи не метр на метр. При цьому Яворському, в принципі, не так вже й потрібні якісь особливі постанови Верховної Ради «Про підтримку...» чи універсали мерії «Про сприяння...». Як не потрібні плачі і нарікання на злу долю та «воріженьків». Просто вирішила людина робити діло і — робить. Тож підтримайте його і себе — прийдіть на площу Слави і купіть україномовну книжку у його ятці №52. Краще ж — кілька книжок.

І, звичайно ж, журнал “Перехід-IV” .

Докладну інформацію щодо придбання журналу, Ви можете отримати на нашій спеціалізованій сторінці > > > > > >